У 1933—1939:рр. професор Іван Огієнко перекладав «Біблію» на українську мову (вийшли друком лише Новий Завіт і Псалтир), видавав і редагував у Варшаві журнали «Рідна мова», науково-популярний додаток «Бібліотека «Рідної мови», місячник «Наша культура» (згодом «Віра й культура» в Канаді), «Слово істини» (в Канаді). Професор Іван Огієнко в 1940 році хіротонізований, прибирає імґя Іларіон. Він рукоположений у сан архієпископа Холмського і Підляського, згодом (у 1943 р.) одержує титул митрополита. З 1947 року він проживає в Вінніпезі (Канада), де з 1951 року є головою Української грекоправославної церкви в Канаді. Відомо, що в жовтні 1921 року в Києві був скликаний Всеукраїнський Церковний Собор, на якому отця Василя Липківського було висвячено на архиєпископа і проголошено його Київським митрополитом. Цим актом утвердилося відродження Української автокефальної православної церкви, яка в 1926 році нараховувала вже 32 єпископи, 3000 священиків, 2 тисячі 800 парафій і близько 8 мільйонів парафіян.

По суті, Українська автокефальна православна церква проіснувала десять років. Загинув на засланні митрополит Василь Липківський, така ж доля спіткала його наступника митрополита Миколу Борецького, якого було заарештовано в 1930:році. Остаточний розгром української автокефальної православної церкви був завершений в 1933.році. З 34 єпископів було заарештовано і знищено 28, двоє померли своєю смертю, доля чотирьох інших не відома. Коли в 1927 році було на Україні 10 тисяч 657 священиків цієї церкви, то на кінець 1933 року їх нараховувалося лише 200. 

Зрозуміло, що за кордоном українська діаспора намагалася відродити діяльність й церковних інституцій. Саме тому на долю професора Івана Огієнка — людини одержимої на терені історії української церкви, авторитетного дослідника православґя на Україні, ініціатора українізації церкви — випала честь продовжити діяльність української автокефальної православної церкви за межами рідної землі серед мільйонів українців, які часто з незалежних від них причин відірвалися від України.