У 1926 - 1927 р. М. І. Вавілов зробив подорож по країнах Середземномор'я - Алжиру, Тунісу, Марокко, Лівану, Сирії, Палестині, Трансиорданиии, Греції, Італії, островам Сицилія, Сардинія, Крит, Кіпр, Південної Франції, Іспанії, Португалії. По Суецькому каналі і Червоному морі, він приплив у Французьке Сомалі, а відтіля - в Ефіопію (Абіссінію) і Еритрею. І в цій експедиції караванні і піші маршрути склали близько 2 тис. км. Насінний матеріал, зібраний Миколою Івановичем, обчислювався багатьма сотнями посилок, тисячами зразків. На зворотному шляху на Родіну (1927 р.) Вавілов ознайомився з землеробством у гірських районах Вюртемберга (Німеччина), взяв участь у Міжнародному генетичному конгресі в Берліні, виступивши з доповіддю "Про світові географічні центри генів культурних рослин".

У 1929 р. він разом з ботаніком М. Г. Попов зробив подорож у північно-західну частину Китаю - Синьцзян, а потім уже поодинці, у Японію, на острів Тайвань і в Корею. Ціль його - вивчення особливостей сільського господарства.

У 1930 р. М. І. Вавілов робить експедицію в Мексику і ряд країн Центральної АмерикІ. Він об'їжджає всі південні штати США від Каліфорнії до Флориди, перетинає двома маршрутами гірські і рівнинні райони Мексики, Гватемалу.

У 1931 р. М. І. Вавілов побував у Данії і Швеції.

У 1932 - 1933 р., після VI Міжнародного генетичного конгресу в Итаке (США), на якому М. І. Вавілов був обраний віце-президентом, він об'їхав ряд провінцій Канади і потім зробив обстеження землеробських районів більшості країн Центральної і Південної Америки: Сальвадору, Коста-Рики, Нікарагуа, Панами, Перу, Болівії, Чилі, Аргентини, Уругваю, Бразилії, Тринідаду, Куби, Пуерто-Рико. І в цій подорожі дивує інтенсивність роботи Миколи Івановича - знайомство з науковими установами, ботанічними садами, ринками, фермами, збір насінь і плодів, сільськогосподарських культур і інших корисних рослин, лекції і доповіді, інтерв'ю журналістам, пошук, придбання і пересилання наукової літерарури.

У 1934 - 1939 р. щорічними експедиціями були охоплені всі землеробські райони Кавказу і Закавказзя, а в 1940р. М. І. Вавілов очолив велику комплексну експедицію по західних областях Білорусії й УкраїнІ.

У підсумку з 1923 по 1940 р. Вавіловим і іншими співробітниками ВИРа було зроблено 180 експедицій, з них 40 - у 65 закордонних краї. Світова колекція інституту до 1940 р. складалася з 250 тис. зразків, з них 36 тис. зразків пшениці, 10 тис. - кукурудзи, 23 тис. - кормових і т.д.

Що характерно для експедицій М. І. Вавілова і його співробітників? По-перше, чітка цілеспрямованість. Головна задача всіх експедицій Відділу прикладної ботаніки і селекції, а згодом ВИРа - пошук і збір насінь культурних рослин і їхніх диких родичів, з'ясування границь і особливостей землеробства в різних районах Землі, і все це - з метою використання рослинних ресурсів і досвіду світового землеробства для удосконалювання сільського господарства нашої країнІ. Важливо підкреслити, що ці пошуки йшли не в сліпу, як у більшості країн, у тому числі й у США, а спиралися на струнку строгу теорію центрів походження культурних рослин, розроблену М. І. Вавілов.
По-друге, експедиції М. І. Вавілова характеризувалися високою ефективністю. Вона порозумівалася як величезною працездатністю Миколи Івановича, так і високою відповідальністю за результати роботі. Його кредо - праця з максимальною віддачею, без знижок на труднощі і хворобі. З мінімальними засобами, з одним-двома супутниками, часто використовуючи тільки особисті знайомства з ученими, скоряючи чиновників і поліцейських природною чарівністю, М. І. Вавілов зібрала у своїх поїздках сам і за допомогою добровільних помічників величезний сортовий насінний матеріал, що збагатив колекції ВИРа.

І, нарешті, характерне безстрашність, з яким М. І. Вавілов відправлявся у важкодоступні і малодосліджені країни світу, такі, як Афганістан і Ефіопія, переборюючи тяготи похідного життя, небезпеки шляху. Ще в 1923 р. він писав: "...мені не шкода віддати життя заради найменшого в науці...Бродячи по Паміру і Бухарі, приходилося не раз бувати на краю загибелі, було моторошно не раз... І якось було навіть, загалом, приємно ризикувати".

4. Складний період життя і наукової діяльності М.І.Вавілова

На творчому шляху Вавілова виникає усе більше перешкод, а потім і відкритої ворожнечі, що незабаром переходить в організоване цькування. Але трагедія Вавілова не була тільки особистої, вона була частиною трагедії епохи.

Цькування Вавілова почалося вже усередині Всесоюзного інституту рослинництва.

Але наклепники були не тільки в інституті. Вавілову нав'язують так називані "дискусії", на яких лисенковці і "філософи", задають йому провокаційні питання й обвинувачують його в реакційності. Пишуться наклепницькі статті і навіть брошура. Більш того, починаються прямі політичні доноси. У результаті всього цього вже в 1931 році на Вавілова була заведена агентурна справа. Число доносів особливо зросло до кінця 30-х років.

І от 6-го серпня 1940 року, під час експедиції в Західну Україну, Вавілова заарештували.

Згодом його зробили «ворогом народу». Після чого він провів цілий рік в камері смертників, поневірявся по тюрмах. Перед відправкою до табору, він занедужав дизентерією і 24-го січня 1943 року попадає в тюремну лікарню, а через 2 дні його не стало. Перестало битися серце одного з найвидатніших учених світу.

5. Внесок М.І.Вавілова у світову науку

Довго перелічувати обов'язки і визнання заслуг М. І. Вавілова. Він складався директором Державного інституту досвідченої агрономії (1923-1929 р.), засновником і директором Інституту генетики Академії наук СРСР (1930-1940 р.), першим президентом Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені В. І. Леніна