Реферат на тему:
Олександр Македонський
План
1. Дитинство та юність.
2. Царювання й військові походи.
3. Останній військовий похід.
Дитинство та юність
Дельфійським оракулом у сиву давнину було передовицею Македонії, що як тільки Боттіеє, закладаючи табір, побачить уві сні череду кіз, то відтоді на тому місці буде закладене велике місто. Перекази говорили, що тільки завдяки тому самому дельфійському оракулові й змогла виникнути древня столиця Македонії. Раніше вона називалася «Едесса», а люди її знали як місто, «багате на воду». Для самих македонян воно було «козячим містом», і вони називали його коротко — Егі. Саме в цьому місті народився найвідоміший завойовник усіх часів — Александр Великий.
Щоб зрозуміти, як формувався характер майбутнього великого полководця, необхідно розглянути умови його життя, які, без сумніву, відіграли роль у його життєвому самовизначенні. Відповідно до спогадів сучасників Александра, У дитинстві він був дуже непосидющим хлопчиком. Його весь час тягло на простір.
Він був волелюбний, чутливий і дуже легко збуджувався Викладачі, які займалися з Александром, вважали його то відверто зухвалим, то сповненим щирого послуху Це пояснювалося дуже просто Александр не витримував, коли йому наказували, домагаючись цим його слухняності. На уроках таких учителів він був особливо зухвалим і нахабним А тим, хто ставився до нього з повагою й розумінням, хто цінував у ньому людину й намагався впливати на нього добром, з Александром було дуже легко Хлопчик мав дуже чутливу натуру, схильну як до гніву, так і до щирої любові Пристрасті іноді просто зводили його з розуму, хоча він усе-таки міг їх контролювати завдяки своїй залізній волі й гордому духу. Чимало своїх рис, зокрема непохитність, уміння опановувати себе, невблаганність, юний Александр, очевидно, успадкував від своєї матері.
Імовірно, про велич цього хлопчика в майбутньому можна було здогадатися, спостерігаючи за ним із дитинства Він міг бути й невблаганним романтиком, і тверезим раціоналістом, і безнадійно закоханим, і жорстоким ґвалтівником.
Минали роки, Александр дорослішав Філіпп, його батько, почав відчувати, наскільки холодно до нього ставиться його син. У ньому не відчувалося звичайної синівської прихильності Швидше за все, це пояснювалося напруженими стосунками між його батьками Тим більше то Александр був дуже прив'язаний до матері Він знав про невірність свого батька, знав, що мати. Олімпіада, ненавидить його, ревнує Цю жорстокість і перейняв від матері Александр До того ж він ще й заздрив своєму батькові, його успіхам. Йому дуже хотілося, щоб у майбутньому йому випала можливість помірятися з власним батьком славою й силами Філіпп, як міг, намагався знайти спільну мову я своїм сином, але всі його спроби закінчувалися розчаруванням:. Він прекрасно усвідомлював, що вплив матері на Александра набагато більший, ніж його власний До того ж йому було відомо, що улюблені вчителі сина Лісімах і Леонід повністю підтримували Олімпіаду Філіппові не подобалося таке ставлення, і він вирішив, що Александра може «переробити» тільки справді велика людина Тому Філіпп відправляє Арістотелю на острів Лесбос своє запрошення й незабаром одержує позитивну відповідь
Арістотель зумів побачити в юному Александрі найбільшого проводиря еллінів і до того ж наймогутнішого володаря Європи Тому філософ і погодився на пропозицію Філшпа навчати його сина Арістотель не прагнув стати радником при дворі, тому що його цікавив тільки юнак У той час філософові було приблизно сорок років Арістотель не хотів видатися Александру мудрецем з уже усталеним світоглядом. Його постійно кликала вперед спрага нового, незвіданого Він просив Александра не вважати його всезнаючим філософом, якому відомі відповіді на всі питання Тому Арістотель і Александр так потоваришували й навіть полюбили один одного. Вони разом шукали нове, прагнули осягнути невідоме
Минав час Александр ріс. перетворюючись на дорослу людину. Настав такий момент, коли Філіпп вирішив, шо син став дорослим. Він вирішує довірити йому управління державою У 340 році до н. е. Александр, одержавши від батька царську печатку, стає на чолі держави Філіпп у цей час здійснив похід на Гіеринф Александру ж було всього 16 років. У той час повстали меди, які жили у верхів'ях Стримона Александр вдало придушив повстання. Й заселив медами імперію, перейменувавши їхню столицю на Александрополь. Філіпп порадів за сина та почав давати йому й інші доручення. У 338 році до н є Александр уже входив до штабу Філіппа, а в битві під Херонеєю, коли йому було всього вісімнадцять років, командував одним із флангів македонської армії, на чолі гетайрів розбив стрій і в такий спосіб вирішив результат бою. Спадкоємець, імовірно, почувався щасливим, коли батько надав йому можливість діяти самостійно. Незабаром Александра почала гнітити роль спадкоємця такої діяльної й геніальної людини, якою був його батько; починають виникати розбіжності між батьком і сином.
У 337 році до н. є. Філіппа охоплює досі небувала пристрасть. Він закохується в дівчину з найбільш знатної македонської родини. Дівчину звали Клеопатра. Родичі цієї дівчини наполягають на тому, щоб спадкоємці мали повне право на успадкування престолу.
Весілля Філіппа й Клеопатри було дуже пишним. Александрові довелося бути присутнім і на весіллі, і на бенкеті. Він напився більше, ніж слід. Сорока-шестирічний цар сяяв від радості поруч зі своєю шістнадцятирічною нареченою. Аттал, який був тісно пов'язаний з родом пармініона, звідкіля походила Клеопатра, приніс жертву богам та попросив їх подарувати цареві законних дітей. Стихійні сили пробудилися в Александру він