У міжвоєн. період продовжував роботу з розбу-дови греко-католицької церкви. За ініціативою Ш. було засновано Львів, греко-католицьку академію (1928), Богословське наук, т-во (1929), Укр. като-лицький ін-т церк. з'єднання ім. митрополита Рутського ( 1939). Продовжуючи унійну діяльність, відно-вив роботу Голландського унійного апостолату, у Бельгії - сх. гілку ордену бенедиктинців, започат-кував унійний рух в Англії.

В умовах польськ. окупації Галичини постійно залишався оборонцем укр. населення. Засуджуючи насильницьку полонізацію краю, дискримінацію укр. шкільництва, антиукр. нац. політику, репре-сивні акції уряду в Галичині та Волині в 1930, Ш. намагався консолідувати політ, сили укр. суспіль-ства. Ш. неодноразово звертався до керівників Польськ. держави, добиваючись припинення «Па-цифікації». 1933 митрополит разом з ін. єпис-копами підготував (видав) послання, в якому за-суджувався штучний голод, організований більшо-виками в Україні. Важливе місце в діяльності митрополита у ці роки займав захист прав пра-вославного населення Волині, Холмщини, Підляшшя та Посяння. 1938 склав листа, в якому було заявлено протест проти переслідувань православ-них віруючих на цих землях. Після звернення Ш. та ін. церк. діячів до папи рим. Пія XI польськ. вла-да припинила нищення православних церков. У бе-резні 1939 митрополит вітав проголошення неза-лежності Карпатської Україна.

Після приходу більшовицьких військ у Зах. Ук-раїну в умовах переслідування УГКЦ (закривалися духовні навч. заклади, монастирі, церк. видання тощо), незважаючи на слабке здоров'я і похилий вік, Ш. намагався відстоювати права церкви і вірних перед новою владою. У своїх зверненнях до молоді, батьків, ченців Ш. закликав до цілеспрямованої праці, вірності ідеалам церкви. Передбачаючи на-ростання репресій проти церкви, митрополит тає-мно 1939 висвятив на єпископа свого наступ-ника - ректора Львів, духовної семінарії о. Й. Сліпо-го. У жовтні 1939 Ш. призначив екзархів для вірних візант. обряду, що проживали на тер. Радянського Союзу: єп. М. Чарнецького для Волині та Полісся, о. К. Шептицького для Росії та Сибіру та ін.

На поч. рад.-нім. війни 1941-45 митрополит Ан-дрей вітав відновлення укр. державності і створен-ня уряду Української держави - Українського дер-жавного правління на чолі з Я. Стецьком (лист Ш. від 1941). 1941 Ш. очолив Українську На-ціональну Раду, а 1944 - Всеукр. Нац. Раду. Митрополит негативно ставився до нім. окупацій-ного режиму.

Засуджуючи переслідування євреїв, звернувся з протестом щодо нищення єврейського населення у Галичині до рейхсканцлера Г. Гіммлера. За згодою Ш. значна кількість євреїв переховувалась у греко-католицьких монастирях і навіть у митрополичій резиденції. 1942 було видано пастирський лист митрополита «Не убий», в якому містилися заклики до примирення політ, сил укр. суспільства, засуджувалися політ, вбивства і містилися засте-реження про відлучення від церкви організаторів і виконавців подібних злочинів. Під час Другої світо-вої війни Ш. ставив питання про об'єднання всіх християн України навколо Київ, патріархату у єдності з Рим. престолом, але не знайшов розумін-ня з боку окремих ієрархів церкви та укр. інтелі-генції. Помер митрополит 1944. Похований у крипні собору Св. Юра у Львові.

В році закрив греко-католицьку семінарію на знак підтримки українських студентів із . В році він приєднався до бойкоту українськими депутатами . Засудив (вбивці графа ) в Посланні перед Томиною Неділею р.

Ця подія, підживила неприхильне ставлення української громадськості до митрополита. Народ по селах співає: «Наш Січинський най жиє, а Потоцький най гниє!», масово надають дітям ім'я Мирослав. Послання було продиктоване не тільки християнськими мотивами, але й політичними: його вимагав Відень як передумову для натиску на поляків, щоб ті зробили українцям поступки. Найбільшим політичним досягненням Шептицького стала в р. домова з польською стороною про виборчу реформу, яка б збільшила політичне представництво українців у галицькому сеймі. Здійснити її завадила війна.

Загальна позиція митрополита у політичних справах: закликає духовенство не ув’язуватися в політику і сам подає приклад; як галицький митрополит він ex officio був депутатом і , але в стінах обох цих шановних закладів до р. з’явився лише двічі і обидва рази виступав не на політичні, а на освітянські теми.

Література.

Грай Г.С.