Зміст

Введення

1. Багатогранність таланту Альберта Швейцера

Швейцер – музикознавець і органіст

Альберт Швейцер – великий лікар і гуманіст

2. Основні ідеї філософії Швейцера

Висновок

Введення

Альберт Швейцер народився 14 січня 1875 року в Кайзбергзі. Німецько-французький мислитель, філософ, богослов, лікар, музикознавець і органіст. Він був всесвітньо відомий анти військовими настроями, виступаючи за заборону атомної зброї.

Отримав освіту в університетах Стротбурга, Берліна, Парижа. З 1889 року доктор філософії /дисертація «Філософія релігії Канта» 1988 год/. З 1900 року доктор теології, з 1913 року доктор медицини.

Швейцер завжди намагався реалізувати свій принцип служіння людині. У студентські роки брав участь в піклуванні про безпритульних дітей, пізніше влаштовував життя бродяг і людей відбували тюремне ув'язнення. Головна заповідь Швейцера не «судити інших».

1. Багатогранність таланту Альберта Швейцера.

1.1 Швейцер – музикознавець і органіст.

На початку ХХ століття Альберт Швейцер завойовує популярність як органіст. Він був широко відомий як видатний концертмейстер. Основне значення Швейцера як музикознавця пов'язане з його роботою про Іоганне Себастьяне Баха. Відкриває для сучасників музику Баха, з нової, несподіваної сторони, сприяв відродженню інтересу до його творчості.

1.2 Альберт Швейцер – великий лікар і гуманіст.

Кожна людина, вважав Швейцер, може виконати свій людський борг – протягнути руку допомоги тим, хто її потребує. Ця думка була для нього життєво важливою.

Швейцер відмовився від долі процвітаючого європейця, блискучої долі ученого, педагога, музиканта і присвятив себе лікуванню негрів. У 1913 році, залишивши батьківщину, разом з дружиною, медичною сестрою, Елен Бреслау виїжджає до Африки. Там він на власні засоби відкриває лікарню в Ламбарене (Габон), яка стала для Швейцера головною справою життя.

У 1928 році Швейцеру присуджена Франкфуртська премія Гете. У 1952 році Нобелівська премія світу, на засоби від якої Швейцер побудував лепрозорій в Ламбарене.

2. Основні ідеї філософії Швейцера.

Початковий принцип світогляду Швейцера - факт життя. Швейцер затверджував – що першу половину життя людина повинна присвятити собі, своєму щастю, а другу половину віддати етичному подвижництву (служити людям). Заперечуючи Декартівському « Я мислю, отже, існую», Швейцер пропонує формулу « Я - життя, яке хоче жити серед життя». Звідси Швейцер виводив основний принцип: «благоговіння перед життям», вимагаючий збереження і вдосконалення життя. Тому моральність по Швейцеру не тільки закон, але і корінна умова існування і розвитку життя. «Благоговіння перед життям» повинне, по думці Швейцера, стати основою етичного оновлення людства, вироблення норм універсальної космічної етики.

Відстоюючи ідею вільного і етичного індивіда, Швейцер виступив проти панування. Він протиставляв два життєві принципи: воля як вираз вільної і правильної істоти людини; знання (розуміння) як таке відношення до життя, в основі якої лежить прагнення до підпорядкування зовнішньої необхідності. По думці Швейцера «розуміюче відношення до світу приводить до скептицизму, що виражає духовне банкрутство цивілізації». Швейцер протиставляв культуру цивілізації, критикував «технічну еру» і «зовнішній прогрес». Згідно ньому етика покликана органічно зливатися з культурою, що повинне забезпечити прогрес людства, духовне вдосконалення індивіда. Критерієм розвитку культури він рахував рівень гуманізму, досягнутий конкретним суспільством. Швейцер ставив своєю задачею створення філософії обгрунтованості і практично вживаного оптимістичного світогляду, здатного затвердити людську особу в несприятливих умовах і відновити її творчу активність.

Висновок

Альберт Швейцер був однією з найбільших людей своєї епохи. За довге плідне життя він зробив немало як для науки і всього світу в цілому, так і для простих людей. Найхарактернішою межею було його самовідданість і подвижництво. Сучасники знали його як благородну людину і найбільшого гуманіста.

Альберт Швейцер помер в 1965 році.

У 1985 році вдячні нащадки спорудили йому пам'ятник в Гюнсбахзі, також був відкритий меморіальний музей в Кайзбергзі.