26 вересня 1918 року Дойл відправляється на материк, щоб стати свідком бою, який відбувся 28 вересня на французькому фронті. Після такої дивно повного і конструктивного життя, важко зрозуміти, чому така людина, відступив у мнимий світ наукової фантастики і спіритизму. Розходження було те, що Конан Дойл не був людину, що вдоволений мріями і побажаннями; він мав потребу в тім, щоб змусити їх збутися. Він був маниакален і робив це з тією же самою завзятою енергією, що він показав у всіх своїх справах, коли він був більш молодим. У результаті, преса глузувала з нього, духівництво не схвалила його. Але ніщо не могло удержати його. Дружина займається цим разом з ним.

Після 1918, через його залучення, що поглиблюється, в окультизм, Конан Дойл написав невелику белетристику. Їхні наступні поїздки в Америку (1 квітня 1922 року, березень 1923 року), Австралію (серпень 1920 року) і в Африку, супроводжувані трьома дочками, були також схожі на психічні хрестові походи. Оскільки роки пройшли, витративши до чверті мільйона фунтів у переслідуванні його таємних мрій, перед Конаном Дойл устала потреба в грошах. У 1926 він пише When the World Screamed (Коли земля вигукнула), The Land of Mist (Країна туманів), The Disintegration Machine (Дезінтеграційна машина). Восени 1929 року він відправляється в останній тур по Голландії, Данії, Швеції і Норвегії. Він був уже хворий AnginaPectoris.

У 1930 році вже прикутий до постелі він зробив свою останню подорож. Він піднявся зі свого ложа, і пішов у сад. Коли він був знайдений, він знаходився на землі, одна його рука стискала землю, інша тримала білий пролісок. Артур Конан Дойл вмер у понеділок, 7 липня, 1930, оточений його сімейством. Його останні слова перед смертю були адресовані його дружині. Він прошепотів: "Ви чудові." Він похований на цвинтарі Minstead Hampshire.

На могилі письменника висічені слова, заповідані їм особисто:

"Мене не згадуйте з докором,

Якщо зацікавив розповіддю хоч когось

І чоловіка, що надивився на життя,

І хлопчика, перед яким нова дорога..."