Герман Гессе
“На початку був міф. Творець невтомно формує душу кожної дитини, як створив подібними до себе душі індусів, греків і германців”.
Г. Гессе
Герман Гессе, лауреат Нобелівської премії 1946 року, офіційно вважається одним із найпопулярніших і найчастіше перекладених німецьких авторів. Його твори видавалися 60 мовами світу накладом понад 100 мільйонів примірників. У жовтні 2001 журнал Stern провів опитування серед 3000 чоловік на тему: “Які три книги мали найбільше значення у вашому житті?” Список отриманих творів складався із 1000 назв. “Сіддхартха” Германа Гессе у багатьох із опитуваних, переважно віком між 20 і 30 років, опинилася на першому місці, навіть попереду Біблії. І це не дивно, бо саме Гессе став культовою фігурою руху шістдесятників, розглядаючи у своїх творах питання про сенс життя та етичні засади різних культур та релігій. У наш час наростаючої дезорієнтації естетика і етика Гессе дає можливість побудувати відкритий до майбутнього світогляд. Його позиція об’єднання різних культур та релігій, взаємної толерантності та гуманізму дуже актуальна для підкреслення цивілізаційних спільностей у часи глобалізації. Найпопулярнішими його твори є в Америці та Азії. Універсальність творів Гессе полягає насамперед у видимій простоті. Сам він у дискусії з іншим письменником, який вважав, що література повинна говорити просто про складні речі, заперечив. Він не вірить у межу між предметами важливими і простими. Власним завданням він вважав зрозуміти важливість простого.
У липні цього року у містечку Кальв, де 2 липня 1877 року народився Гессе, відбуватимуться урочисті святкування з нагоди 125 річниці від дня народження письменника. Тут планується провести понад 200 різних заходів. Серед них і грандіозний рок-концерт на центральній площі міста. У рамках святкування року Гессе відбуватимуться також різні виставки та презентації у Берліні, Брюсселі та Будапешті. 35 відомих письменників видали спільну книгу есеїв про Германа Гессе з ілюстраціями Гюнтера Бьоме, найвідомішого серед ілюстраторів творів Гессе.
Герман Гессе народився у сім’ї протестантських місіонерів, яка довший час жила в Індії, а пізніше переїхала до Швейцарії. Дідусь Гессе був відомим індологом і також протестантським місіонером.
“Переконання і спосіб життя батьків був педантично строгим, але в той же час замріяно поетичним”, – пишуть про дитинство Гессе критики. Конфлікт із батьками, які визнавали тільки свою правду, змусив Гессе втекти з дому після того, як він провчився у протестантській семінарії менше ніж півроку і побував на лікуванні у психіатричній клініці. Але і про школу спогади його не найрадісніші: “За вісім років я зустрів тільки одного вчителя, якого любив і якому можу бути вдячним”. Він намагався студіювати теологію, потім здобути професію механіка, далі бухгалтера, працював у книжковій торгівлі, аж поки не зміг жити з літературних гонорарів.
Гессе тричі одружувався. Його перший шлюб із Марією Бернуллі протривав 19 років, другий, зі співачкою Рут Венгер, – три роки, і третій, з Нінон Дольбін, – 31 рік, до самої смерті письменника 9 серпня 1962. У 1912 році Гессе разом із сім’єю переїздить до Швейцарії. Під час Першої світової війни він хотів піти добровольцем на фронт, але за станом здоров’я був визнаний непридатним, під час Другої – допомагав євреям емігрувати з нацистської Німеччини, де його твори були заборонені. У 1943 році виходить друком перше повне видання “Гри в бісер”. У 1946 Гессе отримує одночасно нагороду імені Гьоте міста Франкфурта і Нобелівську премію.
Найвідоміші твори письменника: “Петер Каменцід” (1904), “Під колесами” (1906), “Росгальде” (1914), “Кнульп” (1915), “Гарна пора юності” (1916), “Деміан” (1919), “Клінгзор” (1920), “Сіддхартха” (1922), “Степовий вовк” (1927), “Нарцис і Златоуст” (1930), “Паломництво у країну Сходу” (1932), “Гра в бісер” (1943).
Герман Гессе (1877-1962) народився в невеликому швабском містечку Кальв, в скромній сім'ї пиетистского проповідника. Його другою батьківщиною стала Швейцарія, де він а дитинстві прожив декілька років, Гессе був прив'язаний до своїх батьків, особливо до матері, але його обтяжував дух церковного благочестя, що панував в сім'ї, і він загартовував свій характер в боротьбі з ним. П'ятнадцяти років він втік з Маульброннської семінарії, де готували теологов,-це була єдина можливість для бідного і здатного юнака дістати освіту на казенний рахунок. Але таке майбуття не влаштовувало юного Гессе, і проти волі батьків він почав самостійне життя.
Гессе порвав з будинком і з Маульбронном, але в своїй уяві він створив інший, ідеалізований Маульбронн, притулок духа, де, вдалині від мирських треволнений, благочестиві старці і їх віддані учні шукають бога і істину. Він все життя прагнув туди в цей свій "монастир", в свій Маульбронн і все життя йшов звідти до людей.
Після втечі Гессе змінив ряд міст і професій, старанно займався самообразованием, багато читав. Більше усього юнака залучали Гете, Шиллер, Жан Поль Ріхтер, романтики. Він став рано пробувати писати сам в дусі поширеного тоді в Німеччині неоромантизму.
Декілька років молодий Гессе прожив в Тюбінгене, працюючи службовцем в книготорговой фірмі, а з 1899 року поселився в Базеле, де почав друкувати свої перші прозаїчні і віршовані твори. У тому ж році він дебютував невеликим збірником віршів "Романтичні пісні". Вірші і проза сусідствувати в його творчості все життя, доповнюючи один одну, але очолювала проза. Після виходу в світло в 1901 році типово неоромантического твору "Герман Лаушер", що об'єднав в своєму складі прозаїчні уривки, вірші і навіть дневниковые