Перед нами глибокий філософський твір одного з найбільших німецьких письменників XX сторіччя, роздуму його про долі світу і цивілізації, про долі того, що йому особливо близько, про долі мистецтва. І це не холодні роздуми: за зовні спокійним оповіданням переховується найтаємніше питання: "Що ж буде з духовністю, що ж буде з мистецтвом в сучасному світі?" А значить, і з людиною, бо для гуманіста Гессе доля наук і мистецтв нерозривно пов'язана з долею людини, з умовами розвитку людської особистості.

Як більшість чесних письменників свого часу, Гессе глибоко усвідомив ворожість буржуазного суспільства XX віку розвитку людини і художника. Протягом більш ніж півстолітнього творчого шляху він по-своєму шукав вихід з тупика, в якому виявилося суспільство. Своєрідним підсумком цих пошуків з'явився роман "Гра в бісер", в якому перед читачем з'являється дивне створення Гессе країна Касталія, країна інтелектуалів духовної еліти майбутнього, що самозабутньо вдається до Гри в бісер.

Назва Касталія відбуваються від міфологічного Кастальського ключа на Парнасе, у чистих вод якого, згідно з переказом, бір Аполлон водив хороводи з дев'ятьма музами, Гессе сам вказував на зв'язок своєї Касталії з "Педагогічною провінцією" Гете, яка фігурувала і романові "Роки мандрівок Вільгельма Мейстера" (1821). Тим самим Гессе підкреслював свою глибоку повагу до Гете класику і корифеєві німецької культури минулого і свою спадкоємність по відношенню до цієї культури. Бо Гете, Моцарт і інші великі художники минулого були для Гессе уособленням тієї справжньої "духовності", про долю яку він тужив.

У центрі твору Гессе докладна історія життя деякого Магістра Гри, спочатку найгіднішого представника і героя Касталії, а потім її відступника. Недаремно під назвою "Гра в бісер" є ще підзаголовок: "Досвід життєпису Йозефа Кнехта, Магістра Гри, з додатком власних його творів". Вся книга написана ніби від імені касталийского історика з далекого майбутнього і лише "видана Германом Гессе". Відомий прийом "відсторонення", коли автор переховується під маскою видавця ( в німецькій літературі до нього вдавалися ще Жан Поль Ріхтер, Карл Іммерман, Гофман і інш.), допомагає Гессе створювати ілюзію документальности, навіть наукової точності при описі людей, подій, країн і епох, створених його уявою.

Назва "роман" застосовно до "Гри в бісер" вельми умовно, навіть враховуючи зміни, які зазнала ця традиційна форма в нашому сторіччі. Безсумнівно, "Гра в бісер" не утопія" звичайному значенні цього слова, про що неодноразово нагадував сам Гессе, не спроба якимсь чином передбачувати майбутнє, як це властиво сучасним письменникам-фантастам. Вірніше усього, це "роман-притча", "роман-інакомовність", і в літературі XX віку його правильніше усього поставити поруч з деякими творами Томаса Манна, художника, багато в чому близького Гессе. "Я вже рік працюю над "Фаустусом", писав Т. Манн Гессе, прочитавши "Гру в бісер",. . невозможно. уявити собі нічого більш відмінного, і в той же час схожість разюча, як це часто буває між братами".

Але "Гра в бісер" це також цілий конгломерат жанрових форм в рамках одного твору. Тут і політичний памфлет, і історичний твір, вставные вірші і новели, легенда ц житіє, німецький "роман про виховання". Переважно ці традиційні форми використовуються зі значною часткою пародийности, з елементом "гри". У той же час Гессе пожвавлює і продовжує якісь дуже старовинні традиції: просвітницької повісті XVIII, що так ціниться ним віку (Вольтер, Свіфт), німецького романа-життєпису XVII сторіччя (Гріммельсгаузен) і інші. Витвір Гессе здається нарочито архаїчним і дивно сучасним.

Складність побудови, багатство символіки, гра іменами, тер мінами і поняттями з багатьох і багатьох областей духовного життя все це може спочатку приголомшити читача. Але в наяности і єдність, дивна продуманість цього великого твору. По-різному образні мотиви як би зливаються під рукою майстра-диригента а струнку симфонію. До речі сказати, критика не раз відмічала схожість композиції "Гри в бісер" з композицією музичного твору, в якому історія Кнехта проходить як би головною музичною темою. При цьому в ній оживає вся "духовна історія самого письменника, його пошуки, його роздуми про самому головне для негр і його сучасників.

"Гра в бісер" створювалася в похмурі роки фашизму в Німеччині і була завершена в 1943-м переломному році другої світової війни. У одному з листів в січні 1955 року Гессе сам говорив, що Касталія була його відповіддю фашизму, спробою восславить духовність в "чумному, отруєному світі". У той же час Гессе ставив питання про необхідність порятунку "духа", про те, що ради цього порятунку інтелігенція повинна покинути свою ізольовану Касталію (іншими словами, все ту ж горезвісну "вежу з слонячої кістки") і знайти своє "служіння" в світі практики.

Видана "Гра в бісер" була в нейтральній Швейцарії, де жив Гессе. Інтерес до нового великого твору визнаного письменника і мислителя був надзвичайно великий. Роман породив суперечливі тлумачення і гострі дискусії; не всіма, з різних причин, він був зрозумілий і прийнятий, але стурбував він всіх читачів. Спори навколо "Гри в бісер" не втихали і після війни, коли роман уперше став доступний німецькій публіці: значна суперечність, безсумнівно, давала грунт для різних тлумачень. Але разом з тим прийшло широке визнання. Про "дивний подарунок", який Гессе зробив інтелектуальному миру і йому особисто своїм "прекрасно зрілим і багатим романом-монументом", писав Герману Гессе на початку 1945 року