До кінця пізнати історичну і філософську істину епохи не дано ні одному з героїв Франса. Переживаючи в період роману гостру ідейну кризу, розгублений перед обличчям протиріч епохи імперіалізму, розчарований французьким соціалістичним рухом, який перед війною зайшов в глухий кут. Франс висловив думку про відносно неповне історичне пізнання. Герої Франса – люди “загублені” в протиріччях своєї епохи, жертви соціальної стихії. Виступаючи з протилежних ідейних позицій, вони все ж не здібні вплинути на розвиток подій, пізнань їх історичний зміст. Смерть героїв безглузда, сам же історичний процес в відображенні Франса хаотичний.

Лише під впливом першої світової війни і соціалістичної революції в Росії Анатоль Франс прийшов до революційних висновків про перспективи розвитку суспільного життя. Він вітав завоювання влади більшовиками в нашій країні, підтримував боротьбу молодої комуністичної партії Франції. Ще раз висловився Франс про можливість і необхідність встановлення миру на землі. Найбільш важливими думками Франса являються в його “Звертані до виборців” (1919) і в привітанні революційної Росії (“Росія – країна де здійснюється неможливе”,1921).

“Зараз після війни … - писав А. Франс в жовтні 1919р., - я, більше, ніж коли-небуть, вірю, що тільки соціалізм може гарантувати людству стійку систему управління і мир… більше, ніж буть-коли, вірю я в історичну місію світового пролетаріату і вітаю майбутню перемогу соціалізму”.