Розглянемо засоби психологізації, до яких вдається Г.Косинка, на прикладі новели «Темна ніч». Перший засіб - це діалог полоненого Байденка з повстанцями, які його «посадили на покуті, як почесного гостя». У цьому діалозі автор відтворює трагедійний конфлікт - зустрілися два полярні світогляди, кожен з яких відстоює свою правду до кінця і нізащо не відмовиться від своїх переконань.

Письменник застосовує в новелі внутрішнє мовлення, щоб простежити процес мислення персонажа, пульсацію його думки та плинність свідомості: «Чудний якийсь чоловік, кумедний, - думав собі Щербачок, - очі горять, а видно, людей не бачить… Хоч і комуніст…».

Внутрішнє мовлення піддається лише самоспостереженню. Його пульсуючий ритм прихований від інших у глибинах свідомості й підсвідомості. Правдиво відтворити його - це означає дати можливість зазирнути в одну з найбільших таємниць людської психіки.

Григорій Косинка зображував своїх персонажей у стані відчаю, глибокого горя, коли вони під впливом потрясіння, тяжкого переживання розкриваються у схвильованому, майже неконтрольованому свідомістю монолозі. В новелі «Темна ніч є монолог Байденка, коли він дивиться на хазяїнового сина Митька і пригадує свого сина: «- Ех, приборкали нашу волю… Тліє душа, болить… Смерть, Сашо, смерть, Сашо…» Герой не чує, як до нього звертаються співрозмовники, тому що підсвідомо він не з ними. Як зазначає З.Фрейд, розділення психіки на свідоме і несвідоме є основним завданням психоаналізу, і тільки воно дає йому можливість зрозуміти і застосувати до науки патологічні процеси, які часто спостерігаються в духовному житті.

У Байденка було лише одне прохання: сказати щось чужому хлопчикові, який нагадав йому сина, аби він запам’ятав те вагоме слово на все життя, щоб не став таким, як його батько.

Отже, Григорій Косинка показав читачеві, що реалізація душі якнайдоцільніше відбувається навіть без посередництва автора: внутрішнім монологом чи й навіть потоком свідомості.

Важливим засобом психологічного аналізу стає у Косинки художня деталь (асоціативна, лейтмотивна, символічна тощо) як фіксація моментального враження чи безпосередньої реакції на дійсність, вона допомагає читачеві самому домалювати зображене. М. Наєнко зазначає, що єдиний співчутливий голос звучить лише з вуст автора, Косинка вкладає його в персоніфікований образ явора, що у новелі виступає характерною деталлю.

„Сріблястим листом поклонився явір коло порога, як вели в невідому хату невідомого чоловіка на весілля смерті криваве… Поклонився і зажурено зашелестів…” Образ явора в новелі набуває символічності і згадується двічі, очевидно, для того, щоб підкреслити емоційну напругу, якою пройнятий зміст усього твору. Навіть природа тяжко переживає смертельну ворожнечу, яка є трагедією народу, нації, де обидві сторони виявляються жертвами. В Агеєва вважає, що жертв і переможців більше об’єднує, ніж розділяє, за інших обставин вони б легко знайшли спільну мову. Фразою “весілля смерті криваве” Григорій Косинка вдається до засобу контрасту, щоб підкреслити напруженість конфлікту і гострої психологічної проблеми. Назва твору “Темна ніч” також є символічною. Можна відзначити чутливість прозаїка до гри кольорів і тіней: “На комині затанцював од сміху лойовий каганець, а на лаві засвітились засмалені лоби і тінями великими одбились по білих стінах хати постаті людські…” Засобом психологізації також є зображення жестів: “Далі підвівся, але дужа рука Щербачка посадила його на своє місце. - Жди, тобі твоє буде”. В новелі використані порівняння, епітети: “Він під образами, блідий, як стіна, але гордий, що поборов жах…”.

Використана література

Агеєва В. П. Українська імпресіоністична проза.- К., 1994.- C. 59.

Косинка Г. Гармонія. Оповідання. Публіцистика. Спогади про Григорія Косинку.- К., 1988.- C. 226, 318.

Косинка Г. Заквітчаний сон.- К., 1990.- C. 14, 22, 23, 45, 82.

Калениченко Н. Л. Українська література кінця XIX - початку XX століття. Напрями, течії. - К., 1983.- C. 117.

Наєнко М. К. Григорій Косинка. Літературно-критичний нарис.- К., 1989.- C. 82.

Фащенко В. В. Вибрані статті.- К., 1988.- C. 85.

Фрейд З. Введение в психоанализ.- М., 1997.- C. 478.

Фрейд З. Я и Оно.- М., 1990.- C. 11.

Твори: Новели (К., 1962) Серце (К., 1967) Твори (К., 1972) Гармонія (К., 1988). Заквітчаний сон (К., 1989).

Література: Наєнко М. Григорія Косинка (К., 1989).