План

1. Біографія Констянтини Малицької.

2. Літературна діяльність Костянтини Малицької.

3. Педагогічна діяльність Костянтини Галицької.

4. Костянтина Малицька і український жіночий рух.

Література.

1. Біографія Констянтини Малицької

Малицька Костянтина Іванівна (літературні псевдо: Віра Лебедова, Чайка Дністрова) народилася в селі Кропивники Калуського району на Івано-Франківщині, в сім'ї греко-католицького священника. Початкову школу закінчила в Станиславові, вчительську семінарію - у Львові.

Багато літ віддала вчителюванню. Вчителювала в Галичині (зокрема в Галичі), на Буковині (Лужани), у Львові в дівочій школі Українського Педагогічного Товариства. Всюди брала активну участь у громадсько-політичному житті, засновувала хори, читальні "Просвіти", товариства тощо.

1912 спільно з М.Білецькою дала почин для заснування фонду "На потреби України", що був матеріальною допомогою для УСС 1914 р. У 1914 інтернована російською окупаційною владою до Красноярська, звідки повернулася до Львова 1920 р.

Діячка культурно-освітніх товариств у Львові, засновниця і довголітня голова кружка імені Ганни Барвінок; активна в жіночому русі - провідна діячка Жіночої Громади в Чернівцях і Львові, ініціяторка Жіночої Служби Україні (1941), заступниця голови Світового Союзу Українок; авторка брошури "Про жіночий рух" (1903).

Дитяча письменниця: поезії, оповідання й сценічні образки, зокрема "Малі герої", Гарфа Леїлі"; автор багатьох січових пісень. Друкувала твори в журналах "Молода Україна", "Світ дитини", "Дзвінок" (Львів, була редактором цього дитячого журналу), "Зоря", альманахах "Нова хата", "Учитель", "Жіноча доля", сатиричному часописі "Комар" та інших виданнях. Писала статті на педагогічні і громадські теми, робила переклади з чужих мов. Найбільше прославилась як автор популярних пісень "Чом, чом, чом, земле моя...", "У Січі, у Січі гуртуймось брати".

У радянський час працювала в бібліотеці АН УРСР. Померла у Львові 17 березня 1947 р.

2. Літературна діяльність Костянтини Малицької

Костянтина Малицька. Вона прожила невсипуще, сповнене любові до свого народу життя. Всю себе присвятила школі. Тривалий час була вчителькою, директором школи. Своє серце віддала дітям.

Другим після школи її покликанням була дитяча література. Власне, школа і література в житті та діяльності Костянтини Малицької зливаються воєдино. Через школу прищеплювала молодому поколінню любов до літератури, до рідного слова, через літературу, зокрема дитячу, одним з творців якої власне була, прагнула піднести школу, освіту, збагатити духовний світ дітей і молоді.

В літературі відома і під своїм власним прізвищем і під псевдонімом Віра Лебедєва.

У дитячих творах Малицька акумулювала свій практичний досвід педагога, життєві спостереження. К.Малицька багато зробила для розвитку дитячої літератури і як письменниця і як редактор популярного дитячого журналу "Дзвінок". Діти трудового люду - щирі, працелюбні - основні персонажі її дитячих оповідань. Письменниця з любов'ю, добрим знанням психології малює їх дитячий світ, становлення рис характеру, формування патріотичних почуттів. З великою увагою ставитися до виховання молоді - ось основні ідеї, які стверджує К.Малицька. Педагогічно - дидактичний зміст мають і збірники нарисів "Мати"(1902 р.), "З трагедій діточих душ"(1907 р.).

Писала вона і п'єси для шкільної сцени.

Костянтина Малицька була свідком трагічних подій першої світової війни, а в 1915 році, після захоплення Галичини царським військом, російські власті письменницю, як небезпечну для російської монархії вивезли в Сибір - в Приангарський край, в село Пінчугу, де вона зазнайомилась з висланцями з багатьох інших народів. Після жовтневого перевороту 1917 року, Костянтина Малицька активно включилася в культурне життя свого місця перебування. З 1919 року вона вчителька української школи ім. Котляревського в Красноярському краї.

В 1921 році заходами К.Малицької та її українських учнів школа дала в Красноярську Шевченківський концерт.

Того ж 1921 року Костянтина Малицька повертається в Галичину, до Львова, де відразу включається в громадську діяльність. Багато сил і енергії віддає розвитку української школи.

Костянтина Малицька написала багато нових поетичних творів на старі мотиви. До найпопулярніших належить дитяча пісня "Чом, чом, чом, земле моя...". Адресована молоді, пісня виходить за свої рамки і набирає широкого звучання.

Пісня "Чом, чом, чом, земле моя..." написана в 1904 році, коли її авторка працювала на Буковині вчителькою. На початку сімдесятих років, завдяки Буковинському ансамблю, його художньому керівнику А.Кушніренкові та могутньому таланту Гнатюка, в репертуарі якого ця пісня була майже 30 років, пісня народжується вдруге, розходиться по Україні. Автор музики - Денис Січинський.

3. Педагогічна діяльність Костянтини Малицької

Костянтина Малицька була однією з тих національно свідомих педагогів, які боролися за демократизацію шкіл на західноукраїнських землях наприкінці ХІХ-початку ХХ століть. Вона працювала в різних педагогічних товариствах — «Просвіта», «Рідна школа», «Крайове товариство охорони дітей і опіки над молоддю», була директором дівочої школи імені Т. Шевченка, редактором єдиного на той час українського дитячого журналу «Дзвінок».

На цей час на Буковині згуртовується колектив учителів, які, відчуваючи гостру несправедливість шкільної політики австро-угорського уряду, вирішили заснувати свій незалежний журнал. Ним став часопис «Промінь», який виходив у Вашківцях протягом 1904-1907 років: він об’єднав освітян у боротьбі за свої національні та соціальні права. До нього, крім К. Малицької, входила також відома в ті часи письменниця Євгенія Ярошинська. На сторінках «Променя» було опубліковано багато педагогічних статей та художніх творів Костянтини Іванівни. Його авторами стали І. Франко, О. Маковей, Н. Кобринська, Я. Веселовський. Крім актуальних проблем шкільництва в Галичині та Буковині, журнал вміщував важливі матеріали із Закарпаття, Наддніпрянської України, Америки.

Активну участь брала К. Малицька в учительських вічах, що відбулися у Львові в 1904 році. Головна увага на них була звернена на жахливе становище педагогів, необхідність створення організації, яка б об’єднала вчителів.