В умовах, коли йшов процес формування дивізії «Галичина», 17 листопада 1943 р. з ініціативи голови Військової Управи полковника Бізануа та референта опіки над добровольцями та їх родинами А. Палія створено Головну жіночу комісію з метою надання моральної та матеріальної допомоги родинам добровольців. Ця комісія та її осередки в округах і повітах підпорядковувались Військовій Управі та УЦК. Крім загальної опіки над сім'ями добровольців, діяльність її спрямовувалась на проведення різного роду збірок для потреб Східного фронту. Як відзначав тижневик «Рідна земля», «український народ стоїть на переломі двох діб.., саме для української жінки припадає дуже важливе завдання відповідного виховання своїх дітей та опіка над молодим доростком».

Умови Другої світової війни поставили перед українським суспільством завдання пошуку нових шляхів виховання молоді, адже, зазначав часопис «Сокальське слово», «молодь — це найбільший скарб, це будучність і сила народу, і яка молодь, такий і народ. І кожен народ, який хоче жити, який хоче бути сильним і який розуміє вагу молоді, старається свою молодь відповідно виховати, дати їй мету, а тим самим дати своєму народові певну і сильну підставу». Український Краєвий Комітет підготував програмні та статутні документи новостворюваних молодіжних організацій, затверджених німецькою владою. При УКК у Львові засновано відділ опіки над молоддю, який очолив відомий педагог з багатолітнім досвідом організації молодіжних товариств Северин Левицький. Керівництво УКК поставило перед відділом опіки над молоддю завдання скоординувати діяльність усіх молодіжних організацій на терені Галичини, в тому числі тих, що проводили тіловиховну та спортивну діяльність.

Організаційна структура товариств, заснованих відділом опіки над молоддю, включала в себе дві секції: 1) Улад української молоді — організація хлопців та дівчат віком 8-13 років; 2) Тіловиховна секція — організація молоді віком старших 13 років. Вони керувались Статутом, що визначав ідеологічні та виховні засади, а також Правильником, в якому визначались організаційні елементи та форми діяльності.

Улад української молоді наслідував традиції довоєнних пластівських організацій і мав на меті сприяти передусім духовно-моральному вихованню підростаючого покоління. Тіловиховна секція поклала в основу роботи спортивно-фізичне виховання. Обидві організації сповідували принцип — не кількість, а якість об'єднує ту частину української молоді, яка готова працювати на благо народу. Для успішної реалізації поставленої мети Улад поділявся на первинні осередки — курені молоді, а ті, в свою чергу, поділялися на чоти і гуртки. Молодь у віці 8-12 років організувалась в курені новаків, а віком 12-18 років — в курені юнаків. Третьою складовою Уладу української молоді були курені «передових», що об'єднували молодь старшу 18 років, яка пройшла вишкіл у куренях новаків та юнацтва і виявила бажання добровільно працювати молодіжними інструкторами.

Виховна робота велася за спеціально складеною програмою. Перевірка засвоєних знань здійснювалася з допомогою своєрідного іспитування — «проб», які були покликані виявити ступінь засвоєння знань і вмінь у всіх галузях — національного виховання, фізичної підготовки, праці, надання допомоги потерпілому та ін., крім того дати молоді суму знань інтелектуально-практичного характеру, виплекати в неї твердий моральний характер. Задля цього програма передбачала крім регулярних прогулянок, фізичних вправ також проведення лекційних занять, зміст яких молодь була зобов'язана засвоїти. Виховним ідеалом Уладу української молоді був: «Повновартісний юнак, здібний до національно-культурної та фахової праці, спортово вироблений з твердо покладеними основами характеру».

Важливим напрямом діяльності Уладу була підготовка інструкторів молодіжних організацій з кандидатур, направлених референтами молоді при окружних, повітових делегатурах УЦК. Ця підготовка проводилася в спеціалізованих таборах у Брюховичах (2), Пасічній (1). Крім того планувалось відкриття вишкільного інструкторського табору на Чортківщині. Підготовкою інструкторів займалися члени куреня «передових», до складу якого входили колишні члени «Пласту». На початку весни 1942р. керівництво Уладу української молоді зосереджувалось в руках О. Тисовського.

Тіловиховна секція, що об'єднувала через посередництво спортивних гуртків молодь віком більше 18 років, займалася організацією, пропагандою та веденням спортивної роботи серед населення. На чолі тіловиховної секції стояв Т. Білостоцький.

Оцінюючи діяльність українських молодіжних організацій Східної Галичини в умовах окупації, «Бережанські вісті» писали: «Ось так представляється нова форма організації української молоді, а її автори і керманичі своїм довголітнім досвідом і національно-громадським стажем дають певну гарантію, що ця праця буде виповнена добрим змістом, тим більше, що її доповнюють, й відповідно спрямовують відповідні видання: для новаків — журнал «Малі друзі», а для юнаків — «Дорога» при Українському видавництві».

Література

1. Стрілецька Голгофа. - Львів: Каменяр, 1992.

2. Енциклопедія українознавства. - Львів: НТШ, 1993.