10р.

26. Шумський Михайло Іванович |

1909 р. |

10р.

Список реабілітованих громадян села Боднарів

1. Бачевський Теодор

2. Бачевська Марія Іванівна

3. Вирестюк Остап Дмитрович

4. Вирестюк Анастася Тр

5. Бережницька Олена Іванівна

6. Дрогомерецька Марія Іванівна

7. Журавський Іван Петрович

8. Поліян Степан

9. Толіяк Євдокія Михайлівна

10. Михайлик Марія Миколаївна

11. Михайлик Василь Михайлович

12. Різничук Катерина Михайлівна

13. Куцела Катерина Петрівна

14. Дрізяк Розаля Ок.

15. Гук Олександр Іванівна

16. Ліщинська Рома Володимирович

17. Шпак Петро Петрович

18. Луцька Галина Михайлівна

19. Журавський Іван Петрович

20. Бережницька Олена Іванівна

21. Дрогомерецька Марія Іванівна

22. Ліщинський Іван Михайлович

23. Ліщинський Микола Михайлович

24. Ліщинський Михайло Михайлович

25. Ліщинський Петро Михайлович

В 1902 р. в Боднарові були лише 2 польські родини, а інші, які брали метрики з церкви і несли в костел і так, мабуть, ставали латинниками і греко-католиками, дорого обійшлась Боднарову.

Були і жертви.

В 1945 р. громадяни села порадилися між собою, а в цьому заслуга Старчевського Олекси, Гаврилюка Стефана, Луцького Григорія, Дрогомирецького Михайла Ф. і вирішили використати для церкви дім на Галицькій. Топольницький Дмитро зробив сповідальницю і столик під Євангеліє.

Священиками в Боднарові були:

Брилінський Василь Рошкевич з 1785 р.,

Лонгин Рановський (1845-1921 р. у Боднарові до 1906 р.),

Баранівський з 1907 р.,

Володимир Антонович з 1908 р.,

Йосиф Вальчак з 1921 р.,

Юліян Кочержук з 1924р. по 1944 р.,

Возняк М.Т. з березня 1944 р. по 1947 р.,

Голод І.П. з 1947 р. по 1950 р.,

Томин Михайло Іванович обслуговував Боднарів, Бринь, Височанку, і Майдан з 21.04.1950р.,

Лашів Ярослав з 1950 р. по 1990 р.

Підлуський Ярослав настоятель храму з 1991 р.

Шематизм Станіславівської єпархії кінця XIX - поч. XX ст. не згадує церкву Боднарова 1725 р., але подає інформацію, що боднарівська церква Введення була відновлення знову (очевидно мальована - авт.) у 1849 р. і мала метрики від 1779 р. Ці книги є цінним історичним матеріалом.

У 1874 р. церква була художньо оздоблена.

У 1910 р. церква була знову обновлена і в цьому році наділена відпустом на Різдво Пресвятої Діви Марії – 21 вересня.

Мельничука Петра Мих., Теруса Михайла Дм., Труліха, Вислобіцького Дмитра, Дрогомирецького Михайла і сина Дмитра.

1 серпня 1941 р. Німецькою окупаційною владою був створений "дистрип" "Галичина". До його складу ввійшли: Станіславська, Львівська і Тернопільська області.

7 серпня склав повноваження Угорський полковник Лерер. А прийшов призначений німцями окружний староста капітан Альбрехт. Тоді і прибув у Станіслав начальник гестапо Крігер.

Для робітників і службовців встановили продуктові пайові талони: 200 гр. хліба, 250 гр. худого молока на день.

На тиждень - 200 гр. м'яса, 200 гр. муки, 100 гр. крупи, 125 гр. цукру, 125 гр. мармеладу, 60 гр. олії; на місяць – 5 яєць.

З березня 1942 р. встановили робочий день з 7 год. 30 хв. до 18 год. 30 хв. (11 год.).

У порядку трудової повинності молодих хлопців забирали до так званого баудінству (служба батьківщині - авт.), де вони працювали і жили в бараках, з поганим харчуванням, поганими умовами санітарії (воші і блощиці). Це не тільки у Брошневі, а у інших пунктах, де проходила заготівля та обробка деревини.

На роботу в Німеччину були вивезені:

Бажанський Вол. Йос., Бажанський Петро, Веретюк Іван М., Вертюк Марія П., Вирстюк Степан Д., Гончаренко Катерина, Грубий Петро, Дрогомирецька Анна П., Дрогомирецька Анна І., Дрогомирецький Іван І., Дрогомирецький Іван С., Дрогомирецький Іван М., Дяченко Михайло Ю., Дяченко Петро М., Жураківський І.І., Іванічак Василь Ф., Дрогомирецька Анна Ф., Дрогомирецька Анна І., Дрогомирецька Катерина І., Дзундза Степан М., Куцела Анна Юр., Куцела Катерина їв., Куцела Іван Ф., Луцька Розалія П., Ліщинський Микола М., Луцький Володимир І., Луцький Михайло Ф., Луцька Олена, Луцька Поліна, Луцький Василь, Остапчук Микола, Слободян Галина М., Стасюк Іван М., Різинчук Теодор, Шойко Ярослава, Цап'юк Петро, Шумський Микола Вас., Бажанська Олександра, Тхорин Семен.

Німці вбили: Кобилянську Марію (1940 р.), Дрогомирецьку Марію (поранили, померла в лікарні), Жураківського (сина Магди), Луцьку Марію Іванівну – прострілили ногу (вчителька, тепер на пенсії).

Вбили: Старчевського Йосипа (жив на Потоці), Жураківського Петра Івановича (мисливий).

Народ зазнав морального приниження. Спочатку народ та інтелігенція одобрювали встановлені порядки, але розстріли, побої, здирство і розправи відштовхнули людей від фашистів, а потім навіть включилися в боротьбу проти фашистів. Син священика Кочержук Романа, 2 сини директора школи Кропильницького пішли в СС (дивізія "Галичина").

У квітні 1943 р. німецьке командування почало створювати СС "Галичина".

Під час другої світової війни тодішні українські політики з певних причин, а найбільше тому, що не було інших можливих спільників в боротьбі проти більшовизму, тимчасово виступили на боці Німеччини, хоч, як і фашисти, так і більшовики не були дружні до українського народу. Самі фашисти не були вдоволені гітлерівським диктатом, а москалі в один голос горлали: "За Родіну, За Сталіна!".

Головний провід ОУН дав наказ Луцькому взяти участь в дивізії "СС-Галичина", дивізія воювала на Східному фронті в районі Сталінграду. Луцький О. мав ступінь лейтенанта.

Після битви під Бродами змінили присягу дивізії і назву Галицької на Українську.

Присяга: Присягаю Всемогутньому Богові перед святою його Євангелією та животворним Христом, не шкодуючи ні життя ні здоров'я, скрізь і повсяк час під українським національним прапором боротися зі зброєю в руках за свій народ і свою Батьківщину - Україну. Свідомій великій відповідальності присягаю як вояк Українського національного війська виконувати всі накази своїх начальників.

Динаміка

Зростання населення