“У храмі успіху нема відкритих дверей. Кожний, хто входить в нього, пробиває собі їх сам”. Це слова вчителя вищої категорії, вчителя-методиста, вчительки англійської мови ССЗОШ № 1 Ольги Марківни Гітіс.

Свою життєву дорогу Ольга Марківна обрала невипадково. Ще з дитинства (чи може тому, що мати була вчителькою, а батько, хоч і не педагог, зате більшу частину свого життя навчав інших свого дорожнього ремесла, адже керував обласним дорожнім господарством) мріяла про вчительську роботу. Бувало, збере навколо себе ровесників і починає з ними говорити на іноземній (невідомій для всіх і для неї) мові. Мовляв, це німецька або англійська. Тобто, не усвідомлюючи того й сама, дівчинка ставила собі за мету вийти за межі існуючого середовища, і слідувала цій меті всі шкільні роки.

З 8-го класу почала відвідувати трирічні курси англійської мови, при ЗОШ № 5. А по закінченню десятирічки Ольга Гітіс подалася до Чернівецького університету, де на факультеті германо-романських мов успішно вивчала три іноземні, а після третього курсу екстерном склала іспити за четвертий.

Літо 1976-го року відкрило першу сторінку її трудової біографії. Життя стало пульсувати в іншому прискореному ритмі. І вже тоді Ольга зрозуміла: найскладніше мистецтво не вчитися, а вчити інших і що порятує людину не те, що вона отримала урок, а те, чи зуміла його використати. Тому завжди шукала (і цього принципу дотримується сьогодні)індивідуальні, диференційовані підходи до навчального процесу, постійно дбала і дбає про розвиток пізнавальних інтересів, наполегливо працює над формуванням навичок самостійної роботи учнів та головне (без чого розумне слово може залишитись поза увагою навіть найталановитішого учня) – створює доброзичливу ділову атмосферу в класі, аудиторії.

Життя ставить мету науці, а наука освітлює шлях життя. Це добре усвідомлює Ольга Марківна. Залишатись на тому рівні, якого досягла, було б зрадою власним інтересам. Тому її кредо пошуки нових шляхів досконалення методики викладення, постійне оновлення педагогічного прийому, психологічно-педагогічні дослідження, розробка власних навчальних тестів, що відповідають сучасним вимогам.

Так, у Рецензії на методичну розробку “Тест як творча робота вчителя й учня, спрямована на досягнення навчальної мети” директора інформаційно-методичного центру С. І. Чехольської влучно сказано: “Автор пропонує багатий практичний матеріал, набутий за роки творчої праці”. І дійсно, за плечима Ольги Марківни Гітіс – 26 років улюбленої плідної праці. Набутий досвід і знання, талант спілкування з іншими щиро передає молодим (очолює школу молодого вчителя), дає відкриті уроки для слухачів курсів підвищення кваліфікації при Інституті післядипломної освіти, бере активну участь у семінарі “Дні Оксфорду” в Івано-Франківську, виступає з лекціями перед учителями англійської мови міста й області, демонструє перед ними позакласні заходи. Серед учнів – немало переможців міських олімпіад з американської програми в Україні “Підтримка свободи”, які навчалися за однорічною програмою у США. Та й сама Ольга Марківна в 1996- ому році успішно завершила стажування в Канаді й отримала Сертифікат Саскечеванського університету за програмою “Підготовка вчителів іноземних мов”. Стала призером конкурсу “Вчитель року”.

“Мета вчителя – посіяти дві думки там, де росла одна” – образно стверджує Ольга Гітіс. Простими словами – розширити поле думок, а якщо ближче до практики – активізувати вивчення англійської мови з допомогою цікавого та корисного тестового матеріалу, автентичних і різноманітних завдань, що спонукають учнів використовувати мову як інструмент для вирішення тих чи інших проблем комунікабельного характеру, психологічних тестів, віршів і пісень, а також неординарної ситуації спілкування, насиченого інформаційного матеріалу та ігрового наповнення програми, які підвищують мотивацію учнів, багатого матеріалу з позакласної роботи. Такий спектр занять, - на думку Ольги Марківни, - гарантує успіх. У цьому процесі вдосконалюємось і ми самі”.

Отже, вчити когось, може лише той, хто сам усе життя вчиться. Але і знову цитата Ольги Гітіс, - необхідно спочатку вчитися тому, що необхідно, потім тому, що корисно, на кінець, тому, що служить людям. Поступати у зворотному порядку – все одно, що починати будову із зведення даху”.

Учитися треба все життя. Коли досягнеш того рівня, що зможеш собі сказати: я знаю, що нічого не знаю, - значить, досяг мети. Арістотель промовив ці слова після відкриття молекулярної будови тіла.