Реферат
на тему:
“ М.Туллій Ціцерон - вершина римського красномовства.”
Зміст
Життєвий шлях М.Туллія Ціцерона.
Виконавська майстерність Ціцерона.
Теорія і практика ораторського мистецтва Ціцерона.
Висновок.
Використана література.
ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ М.ТУЛЛІЯ ЦІЦЕРОНА.
« Здається, для мене не існує
нічого більш чудового,
як уміння силою слова
володіти натовпом слухачів,
здобути їхні серця,
скеровувати їхню волю
куди захочеш і відвертати її,
звідки бажаєш . . . »
(М.Туллій Ціцерон).
Історія римського красномовства зберегла чимало імен ,але серед них лише деякі належать видатним промовцям. Одним з таких був Марк Туллій Ціцерон.
М.Туллій Ціцерон народився 3 січня 106 р до н.е у місті Арпінум, у сім’ї римського вершника Марка.У життя війшов як “нова людина”. Він добре усвідомлював потребу глибокої і всебічної освіти. Майбутній промовець вивчав багато різних наук. Отримав блискучу філософську, літературну та ораторську освіту у Римі і Греції.
Перший успіх принесла йому участь у 70 р до н.е. в процесі проти Вереса. Першу політичну промову проголосив у підтримку Г.Помпея. З перемогою Цезаря залишив політику. Лише після його вбивства вступив у політичну боротьбу.
Ораторський ідеал - свідоме володіння усіма засобами, які повинні зацікавити і переконати слухача. Ораторський талант, на думку Ціцерона - це велика рухливість розуму і фантазії, які здатні швидко знаходити матеріали, складати промову пишно, прикрашати її, міцно і надовго запам’ятовувати. Ораторська практика Ціцерона є втіленням у життя його стилістичних концепцій, які зумовили створення виликим промовцем свого неповторного стилю. На промовах, що збереглися, легко помітити еволюцію способу словесного викладу та манери виголошення оратором промов.
Ціцерон увібрав у себе все найкраще з науки і культури двох античних суспільств. Він вважав, що професія оратора надто важка, бо вона набувається за допомогою багатьох наук і великих зусиль.
Виконавська майстерність Ціцерона
Композиції промов Ціцерона, його характеристики персонажів, історичних подій є переконливим доказом його обдаровання. Гнучкості його розуму, польоту його творчої і художньої фантазії. Кожна промова оратора - струнка логічна будова, прикрашена вишуканими стилістичними засобами, де зміст і форма творить гармонію, становлять єдину художню цілісність всебічних та глибоких знань, розмаїття почуттів і досконалості викладу. Кожна його промова - це художній твір.
Виконавська майстерність Ціцерона була бездоганною. Кожен жест промовця, його міміка, порухи очей, модуляція голосу виникли під впливом відповідного змісту виголошуваної промови, творили чудову гармонію, захоплюючи слухачів.
Багато в чому успіх виголошення визначав голос, про який промовецеві треба було завжди турбуватися. Він мав сильний і красивий голос, добре поставлений, здатний виражати найрізноманітніші почуття. Коли Ціцерон звертав свої слова, сповнені гніву проти Катіліни, голос був різким, рвучким, звучав з великою силою, бо ця промова містить гнівні і бурхливі інтонаціїі.
Іншим голосом, тоном оратор розповідає про благодійний вчинок Цецілії,яка гостинно прийняла до свого дому Секста Росція у важку хвилину його життя.
Все це можна передати лише за допомогою сили і модуляційної гнучкості голосу.
Природа щедро обдарувала оратора дотепом і надзвичайною здібністю вводити у текст промов різні види смішного. Він досить широко висвітлив теорію смішного у трактаті “Про оратора”. Все це він вправно застосував як гостру зброю проти супротивників.
Ораторській прозі Ціцерона притаманна стилістична досконалість і точність вислову.
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ОРАТОРСЬКОГО
МИСТЕЦТВА ЦІЦЕРОНА.
Ораторське мистецтво було могутнім засобом у всіх сферах людського суспільства в Греції і в Римській республіці.
Важливе значення для промовців, педусім початківців, мали вправи та письмові вправи: “Письмові вправи - найкращий і найвидатніший творець і вчитель красномовства”. Коли ми пишемо, доводить Ціцерон, то наша увага суцільно мобілізована, перед нами постає весь предмет; докази, що стосуються справи. Також необхідно було робити вправи для голосу, легінь рухів тіла.
Якщо оратору доручають важкі та складні судові справи, промовець повинен старанно та глибоко вивчати їх,якщо вирішив ними зайнятися. Глибоке вивчання справи дає можливість ораторові визначити суть суперечки, ії причину. Головною метою промови було переконати слухачів. Для цього, свідчить Ціцерон, повинні оператися на три речі:
треба довести, що правдою є те, що ми захищаємо;
нам потрібно зробити спільниками тих, хто спочатку до нас не прислухався;
скерувати їх почуття туди , куди вимагатиме справа.
Ціцерон визначає два джерела доказів:
першим джерелом вважалися документи ,що пов’язані з самою справою.Це могли бути акти, договори, угоди.
другим джерелом - була особа оратора.
Промова, твердить Ціцерон, якою оратор намагається зворушити слухачів, мусить хвилювати його більше, ніж будь-кого з присутніх.
Кожен крок промовця повинен бути обережним, обміркованим, щоб не викликати у людей злоби. Оратор повинен спрямовувати ненависть і гнів на противника і відвертати їх від себе та підсудного.Так само слід використовувати й почуття надії, радості та досади.
Ціцерон твердив, що корисно збуджувати сміх, бо веселість примножує прихільність слухачів. Найчастіше оратор використовує сміх тоді коли зазнає нападу противника.
Промовцю для виголошення дорадчих промов треба мати розум, шану громадян, красномовність. Перед сенатськими заседателями оратор викладає свої міркування стисло, незаймаючи великої кількості часу. Промови мали бути сповнені сили, вагомості та різноманітності викладу.
Коли оратор, каже Ціцерон, щось радить народові у державних справах, то сам мусить добре вивчати державний лад. Щоб впливати на народ, треба також знати його звичаї, людей.
Головною ареною ораторської працї промовця були народні збори. І тут, на трибуні,зростала, вдосконалювалась ораторська майстерність кожного оратора.
У промовах перед народом, твердив Ціцерон, потрібно уникати слів які можуть образити його, викликати загальне обурення.
Мова ораторів мусить бути ясною. Оратор повинен володіти чистою літературною мовою, а слова не повинні містити у собі двозначності. Промова має бути поважною, приємною, вченою, вічливою, елегантною, відбивати