По Роджерсу, умови цінності діють подібно сліпому на коні, відсікаючи частину доступного досвіду. Люди з умовами цінності повинні обмежувати свою поведінку і спотворювати реальність, тому що навіть просто усвідомлені думки про заборонену поведінку можуть бути такими ж загрозливими, як і його вияв. В результаті цього захисту такі люди не можуть взаємодіяти повно і відкрито з оточенням. Наприклад, дитині, яка на організмічному рівні боїться пірнути з вежі, однолітки можуть сказати: Не будь „девчонкой". Йди і стрибни». Тоді дитина може приховати страх, щоб отримати визнання серед однолітків.

Безумовна позитивна увага. Хоча очевидним є те, що ніхто не може повністю бути вільним від умов цінності, Роджерс вважав, що можна дати або отримати позитивну увагу незалежно від цінності конкретної поведінки людини. Це означає, що людину приймають і поважають за те, якою вона є, без яких-небудь «якщо», «і» або «але». Таку безумовну позитивну увагу можна спостерігати, коли мати віддає свою увагу і любов сину не тому, що він виконав якусь особливу умову або виправдав якісь очікування, а просто тому, що це її дитина. Неважливо, наскільки нехорошими або нестерпними можуть бути поведінка і відчуття її дитини, вона все ж таки хвалить її і вважає гідною любові.

По Роджерсу, єдиний спосіб не втручатися в тенденцію актуалізації дитини — це дати йому безумовна позитивна увага. Це означає, що дитину люблять і приймають без критики і обговорень. Роджерс стверджував, що якщо дитина буде відчувати тільки безумовну позитивну увагу, то:

тоді не будуть розвиватися умови цінності, увага до себе буде безумовною, потреби в позитивній увазі і увазі до себе будуть психологічно встановлюватися і повноцінно функціонувати [Rogers, 1959, г. 224].

З погляду Роджерса, в поведінці дитини немає нічого такого, що дало б батькові повід сказати: «Якщо ти поступаєш так або відчуваєш так, то я більше не поважаю і не люблю тебе». Признаємося, що звичайному батькові дуже важко дотримуватися цього принципу, якщо трирічна дитина штовхає ногами новий кольоровий телевізор. Проте — і це важливо зрозуміти — безумовна позитивна увага не означає буквально, що значущі інші повинні прощати або схвалювати все, що дитина робить або говорить. Зрозуміло, дитині не слід дозволяти робити все, що їй надумається, не привчаючи її до дисципліни і не караючи. Якби це було так, небагато дітей пережили б дитинство, оскільки вони були б не захищені від реальних небезпек. Насправді це означає створення сімейного оточення, в якому дитину хвалять і визнають саме за те, ким вона є — індивідом, що росте, який часом може бути нестерпним, але, проте, люблячим. Батьки можуть виразити дитині своє несхвалення за певні вчинки — наприклад, розкидання їжі по обідньому столі, биття молодшої сестри або брата, псування фарбою щойно відремонтованої стіни, тягнення собаки за хвіст — одночасно приймаючи факт того, що він хоче поступати саме таким чином. Інакше кажучи, Роджерс вважав, що якнайкращою батьківською стратегією відносно дитини, яка поводиться небажаним чином, буде сказати йому: «Ми дуже тебе любимо, але те, що ти робиш, засмучує нас, і тому краще б ти це не робив». Дитину завжди слід любити і поважати, але не слід терпіти його погану поведінку.

Можна бачити, що акцент Роджерса на безумовній позитивній увазі як на ідеальному підході до виховання дитини не має на увазі відсутності дисципліни, соціальних обмежень або інших форм контролю поведінки. Подібний підхід означає створення атмосфери, в якій дитину цінують і люблять просто за те, що вона є. Це, у свою чергу, дозволяє їм розвивати свої власні цінності і задоволення у відповідності з їхніми реальними переживаннями, незалежно від «схвалення» інших. Хоча вони усвідомлюють існування певних очікувань щодо того, що їм «слід» робити, вони будуть довіряти собі і своїм думкам, а не піддаватися вимогам, існуючим зовні них самих. Кажучи коротко, Роджерс вважав, що виховання дітей з безумовною позитивною увагою забезпечує основ для їхнього становлення як повноцінно функціонуючих дорослих. Безумовна позитивна увага до себе розкриває природну тенденцію самоактуалізації, присутню в кожній людині.

Переживання загрози і процес захисту

Роджерс стверджував, що здебільшого поведінка людини узгоджується з його Я-концепцією. Іншими словами, людина прагне зберегти стан узгодженості самосприйняття і переживання. Звідси слідує логічний висновок, що переживання, що знаходяться у відповідності з Я-концепцією людини і її умовами цінності, можуть усвідомлюватися і точно сприйматися. І навпаки, переживання, що знаходяться в конфлікті з «Я» і його умовами цінності, утворюють загрозу Я-концепції; вони не припускають до усвідомлення точного сприйняття. Слід зазначити, що людська концепція себе є критерієм, по якому переживання порівнюються і або символізуються в усвідомленні, або символізм відхиляється.

Припустимо, батьки переконали молоду людину в тому, що вступати у статеві відносини до шлюбу — гріх. Проте відвідуючи коледж, вона зустріла установки і цінності, які схвалюють інтимні відносини, особливо якщо між людьми існує справжнє кохання. Вона залишається