кінець війни мріялось ще в грізному 1942-му році, коли до неї було ой як далеко! А Михайло Стель-мах тоді вже писав:
Земле моя, запашна, барвінкова,
Ріки медові, дощі золоті,
Тільки б побачить тебе у обнові —
Більше нічого не хочу в житті.
Тільки б дитям пригорнутись до тебе,
Гордим солдатом в привілля прийти,
Сонце зустріти в травневому небі,
Зводить руками і щастя, й мости.
Днями орати поля гіркуваті,
Сіяти зерна ядерні, хмільні,
В ночі у травах під зорями спати —
Більшого щастя не треба мені! (V, 121).
І ось настала Перемога! Відгриміли салюти. До твор-чої мирної праці повернулися воїни. Почалася відбудова народного господарства. Поет-воїн теж повертається до улюбленої справи — глибокого вивчення усної народної поетичної творчості. Народні думи і пісні, казки і прислі-в'я, народні легенди і анекдоти, перекази — все це зби-рає, вивчає і ґрунтовно досліджує Михайло Стельмах. Кілька років він працює науковим співробітником Інсти-туту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Акаде-мії наук УРСР, де упорядковує і редагує збірники народ-ної творчості, пише наукові статті, працює над власними творами.
У післявоєнні роки М. Стельмах досить плідно вис-тупає в різних жанрах літератури — він пише вірші і ро-мани, п'єси і кіносценарії, повісті і статті. Від твору до твору зростає майстерність письменника, і Стельмах стає одним з видатних митців українського художнього слова.
Та, мабуть, не помилимося, коли скажемо, що пере-вагу все-таки бере в ньому романіст, прозаїк широкого епічного-розмаху. Перша збірка прозових творів «Бере-зовий сік», редактором якої був незабутній Юрій Яновський, глибокий знавець мови і неперевершений стиліст, засвідчила, що на обрії нашої літератури з'явилася зоря першої величини. Попри всі недовершеності, що їх від-значала критика в деяких оповіданнях збірки і які, ма-буть, неминучі в автора-початківця, твори ці відзначалися глибоким поетичним сприйманням дійсності, відчуттям гостроти зіткнень людських характерів і життє-вих шляхів, умінням цікаво, по-своєму самобутньо розповісти про бачене і пережите в час війни. Ця збір-ка стала, ніби прологом до наступних прозових творів письменника.
У 1949 році вийшов перший великий роман М. Стель-маха — «На нашій землі», який автор визначив як першу книгу роману-хроніки. В 1951 році він видає другу книгу цього роману — «Великі перелоги». Об'єднавши в один твір обидві частини, письменник дає назву романові «Велика рідня» (1951). За цей роман в 1951 році Михайло .Стельмах був удостоєний звання лауреата Державної премії.
В наступні роки письменник порадував читача новими романами: «Кров людська — не водиця» (1957), «Хліб і сіль» (1959), «Правда і кривда» (1961), «Дума про тебе» і (1969), «Чотири броди» (1961—1974).
За романи «Велика рідня», «Кров людська — не води-ця» та «Хліб і сіль» Михайло Стельмах в 1961 році був удостоєний найвищої нагороди— звання лауреата Ленін-ської премії, за роман «Чотири броди» в 1980 році він одержав Державну премію Української РСР імені Т. Г. Шевченка.
В 1952 році вийшла з друку його повість «Над Чере-мошем», а згодом—«Гуси-лебеді летять» (1964) та «Щедрий вечір» (1967).
У післявоєнні роки письменник продовжує писати і поетичні твори, видає кілька збірок їх: «Шляхи світан-ня» (1948), «Жито сили набирається» (1954), «Поезії» (1958), «Мак цвіте» (1968) та інші.
Окремо слід сказати про збірки поезій для малень-кого читача: Стельмах любить дітей і давно пише для них цікаві вірші, які так сподобалися і дошкільнятам, і шко-лярам. Серед збірок віршів для дітей можна назвати та-кі, як-от: «У сестрички дві косички», «Весна-весняночка», «В їжаковім вітряку», «Колосок до колоска», «Як журавель збирав щавель», «Маленька Оленка» тощо.
Як було вже відзначено, талант М. Стельмаха про-явився в різноманітних літературних жанрах. Крім зга-даних вище прозових та поетичних творів, він написав також кілька п'єс — «Золота метелиця», «Зачарований вітряк», «Правда і Кривда», «Кум королю»; створив сценарій документального кінофільму «Живи, Україно!», брав участь у створенні кінофільмів за своїми творами — «Над Черемошем», «Кров людська — не водиця», «Дмит-ро Горицвіт».
Багато творів М. Стельмаха вийшло в перекладах на російську мову, а також на мови білоруську, болгарську, чеську, словацьку, польську, німецьку, .румунську, литов-ську та інші.
М. Стельмах — депутат Верховної Ради СРСР, наго-роджений орденом Трудового Червоного Прапора. Він виступає як палкий борець за мир, зокрема був делегатом. Асамблеї ООН від Української РСР.
У 1972 році — до 60-річчя письменника — Михайлу Стельмаху було присвоєне високе звання Героя Соціа-лістичної Праці, а в 1978 році його обрано дійсним чле-ном Академії наук Української РСР.
У вересні 2003 року минає 20 років з дня смерті і великого українського письм Михайла Стельмаха.