Вивчення й узагальнення положень творчої спадщини Л. Ясінчука дають змогу сформулювати низку загальних висновків. По-перше, здійснити умовну періодизацію його життя і педагогічно-просвітницької роботи, у яких, за даними дослідження, віддзеркалилися етапи життєдіяльності покоління його сучасників.

Перший період – від народження до початку самостійної педагогічної діяльності, що пройшов на Поділлі (1882-1995), характерний становленням світоглядної позиції, окресленням майбутніх пріоритетів громадської та фахової діяльності Л. Ясінчука. Уже наприкінці ХІХ – на початку ХХст. під впливом об’єктивних чинників загальносуспільного характеру (національно-культурне відродження галицьких українців, становлення і розвиток громадсько-педагогічного руху в краї) та позитивного прикладу найближчого оточення (батько, сільська громада, гімназійні друзі)
Л. Ясінчук приблизився до національно –“освідомляючої” праці серед селян, зокрема молоді Чортківщини та Бережан. Вона включала участь у просвітницьких заходах читальні й аматорського гуртка в рідному селі Білобожниці, у роботі молодіжного осередку товариства “Просвіти” в гімназії м. Бережан, заснування пожежно-руханкового товариства “Січ” за місцем учительської праці молодого педагога.

Другий (буковинський) період, який тривав до окупації Буковини Румунією після розвалу Австро-Угорської монархії, позначений удосконаленням фахової майстерності народного вчителя, результати якої особливо були помітними в с. Оршівці, та поглибленням змісту його громадської діяльності.

На перше місце в ній виступили організація вчительства краю та економічно-просвітницька праця серед селян у місцях учителювання Л. Ясінчука. Ці види громадської діяльності розглядалися ним як підґрунтя для боротьби з нуждою означених категорій населення та засіб виведення їх із “темноти”, пробудження й розвитку їхньої національної свідомості.

Національно-“освідомляючі” погляди Л. Ясінчука в цей період тісно поєднуються з ідеєю соборництва українців, підтвердженням чого стали його поїздки в Наддніпрянську Україну та налагодження контактів з відомими українськими громадськими діячами (Д. Дорошенко, Є. Чикаленко, Д. Яворницький).

Найвідмітнішою особливістю буковинського періоду виступає започаткування Л. Ясінчуком публіцистичної праці, результати якої вже перед Першою світовою війною були оприлюднені в українських часописах регіону (“Буковина”, “Діло”, “Каменярі”). Серед головних ідей тогочасних публікацій – проблеми української школи й учительської праці в Галичині й на Буковині.

Третій період, який ми означили як “львівський”, охоплює 1920-і – початок 1940-х рр. Це найплідніше 20-річчя в житті та педагогічно-просвітницькій роботі Л. Ясінчука, нерозривно пов’язане з Головною управою українського педагогічного товариства “Рідна школа”, де Л. Ясінчук виконував обов’язки інспектора українських народних шкіл, а згодом гімназій.

У Львові остаточно викристалізувалися національно-державницькі ідеали діяча, а рідна школа, національне виховання дітей і молоді стали стрижневими і в змісті роботи, і в публікаціях.

На кінець 1920-х – початок 1930-х рр. припадають перші контакти педагога із українською еміграцією в Канаді та США, метою яких було передусім залучення “американських” українців до матеріальної підтримки національного приватного шкільництва в Галичині. Заразом візити
Л. Ясінчук до цих держав мали великий вплив на консолідацію українців-емігрантів навколо ідеї розбудови та зміцнення українського шкільництва “за океаном”.

Третій період, (“емігрантський”) період життєдіяльності Л. Ясінчука – це найдраматичніша сторінка життєпису Л. Ясінчука. Навіть в умовах еміграції педагог не припиняв організаційно-практичної роботи на користь дітей українських вигнанців: брав участь у заснуванні та налагодженні їх роботи в країнах Західної Європи, у виданні підручників для їх потреб. Основною сферою його діяльності у США стала публіцистика, в якій
Л. Ясінчук аналізував стан і проблеми української школи в Галичині та за межами України, окреслював перспективи їх розвитку в майбутній українській державі, у відродженні якої ніколи не сумнівався.

Аналіз творчої спадщини Л. Ясінчука дав змогу виокремити сутність його поглядів на:

освіту як головний чинник виведення українського народу на рівень “культурних” народів світу;

рідномовну школу як осередок формування людини-патріота, борця за незалежність України, людини-громадянина майбутньої власної держави;

на мету й завдання національного виховання, співзвучні з поглядами тодішніх педагогів і просвітителів (М. Галущинського,
Г. Герасимовича, І. Карбулицького, Б. Малицького, С. Русової,
С. Сірополка та ін.): виховання повинно розвивати інтелектуальні, духовні й фізичні сили дітей і молоді, враховуючи надбання народної педагогіки, досягнення новітньої педагогічної думки, спрямовувати підростаюче покоління до дальших осягів, заради найвищого національного ідеалу – своєї державності;

місце і роль вчителя та вчительської праці в реалізації цієї мети.

У педагогічних поглядах і в працях Л. Ясінчука чіткого окреслення набула місійна діяльність Українського педагогічного товариства “Рідна школа” (від початків його функціонування до 1930-хрр.), як організатора національного шкільництва, провідника українського вчительства Галичини.

Визначаючи провідну роль сім’ї у вихованні дитини, Л. Ясінчук зосередив свою увагу на ролі дошкільних закладів у цьому процесі, оскільки низька грамотність галицьких родин не дозволяла їм належним чином підготувати її до школи та пробудити в ній паростки національної свідомості. Найважливішим внеском в українське суспільне дошкільне виховання вважаємо:

розробку організаційних основ функціонування українських дитячих садків;

формулювання вимог до “виховниць” дитячих садків;

підготовку перших українських підручників для вихователів дошкільних закладів.

Викладене є підставою для загального висновку про те, що Лев Ясінчук вписав яскраву сторінку в національний педагогічно-просвітницький процес першої половини ХХст.

Дослідження не претендує на повну вичерпність теми. Більш глибокого аналізу вимагає діяльність педагога за межами України та зміст його праць, написаних у період еміграції.