В українській історіографії постать Івана Огієнка і як ученого, і як державотворця, і тим більше як церковно-релігійного діяча вивчена недостатньо, поскільки за радянських часів на неї було накладено заборону та й у наші части ставлення до нього неоднозначне, адже ще не всі прихильники тоталітарного режиму поділяють його погляди щодо згуртування всіх людей України на засадах незалежної держави і високої духовності.

Найбільш повно постать І.Огієнка, його церковно-релігійна діяльність вивчалася нинішнім доктором філологічних наук, професором Національного

українського університету імені Тараса Шевченка, лауреатом премії імені Івана Огієнка Миколою Степановичем Тимошиком. Він присвятив йому ряд досліджень. Серед них – “Голгофа Івана Огієнка” – перше в Україні монографічне дослідження про життя і творчість цього видатного, реабілітованого історією, українського вченого-державотворця і церковно-релігійного діяча. Вона опрацьована ґрунтовно і добросовісно на основі вивчення великого масиву архівних матеріалів, що вперше введено в науковий обіг, залучено також “спецфондовські” та інші видання, що раніше були недоступні для дослідників. Церковно-релігійній діяльності І.Огієнка в монографії, присвячено розділи “Готов я нести люті муки за свій народ, за рідний край...”, “Смиренний богомолець за кращу долю українського народу...”, “Бережімо все своє рідне” Тимошик М. Голгофа Івана Огієнка. – К.: Заповіт, 1997. та ін.

Інша його монографія – “Лишусь навіки з чужиною...: – Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) і українське відродження” Тимошик М. “Лишусь навіки з чужиною...” Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) і українське відродження. – Вінніпег-Київ, 2000. – написана на основі ретельного опрацювання наявних в Києві, Львові, Кам’янці-Подільському, а також у Швейцарії архівних матеріалів про життя і діяльність Івана Огієнка. У 1997 р. ним опрацьовано також архів митрополита Іларіона, що зберігається в Консисторії УПЦ в Канаді. У частині першій розділі третьому монографії діяльність Огієнка на ниві релігії присвячено параграф “Міністр культів та Головноуповноважений уряду УНР”, розділ третій. “Перший етап вимушеної еміграції” і розділ четвертий “Швейцарії незнана сторона”, у частині другій розділі першому “Перекладач Біблії та історик церкви”.

Ще більш глибоко з залученням нових архівних матеріалів розкрито досліджувану проблему в новітніх виданнях. Деякі цінні фактичні матеріали містяться в праці С.Щоголева, в якій подано атмосферу формування суспільно-політичних поглядів І.Огієнка Щеголев С.Н. Украинское движение, как современный этап южно-русского сепаратизма. – К., 1912., а також праця Д.Дорошенка “Історія України” Дорошенко Д. Історія України. 1917-1923. – Т.1. Доба Центральної Ради // Березіль. – 1992. - №1., А.А.Марушкевича “Невтомний працівник українського Ренесансу Іван Огієнко. Педагогічний аспект” Марушкевич А.А. Невтомний працівник українського Ренесансу. Педагогічний аспект. – К., 1996., де розкриваються питання релігійно-духовної і просвітницької діяльності, починаючи з шкільних років аж до досягнення Огієнком сану Митрополита. Певні фактичні матеріали наявні в праці Н.Полонської-Василенко “Історія України” Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. – Т.2. – К., 1992. тощо.

Цінні фактичні матеріали знаходимо у ряді збірників і доповідей конференцій Білокінь С.І. Церковна інтелігенція Наддніпрянщини в 1917-1920 рр. // Проблеми історії України: факти. судження, пошуки. – Вип.2. – К., 1992; Дудко О. Олександр Гнатович Лотоцький: на шляху до автокефалії української церкви // Наук. записки: Зб. праць молодих вчених. – Т.4. – К., 1999; Степанович Д. Другий повний переклад Біблії українською мовою // Духовна і науково-педагогічна діяльність І.І.Огієнка (1882-1972) в контексті українського національного відродження: Наукові доповіді другої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції. 18-19 лютого 1997 р.: До 115-річчя від дня народження. – Кам’янець-Подільський – Київ, 1997. – С.11-13; Ляхоцький В. Іван Огієнко та Кам’янець-Подільський (За маловідомими джерелами). – Там же. – С.17-28; Мартиненко С., Чугаєвський В. Педагогічна спадщина Івана Огієнка (Митрополита Іларіона) і розвиток сучасної національної школи. – Там же. – С.53-54; Біленко Т. Мова як елемент національного релігійно-церковного життя (У світлі візій І.Огієнка). – Там же. – С.55-66; Тіменик З. Митрополит Іларіон (Огієнко) про церковну автокефалію як процес: Методологічний аспект. – Там же. – С.67-68; Ляхоцький В. І.Огієнко і С.Петлюра. – Там же: С.75-85; Лозовий В. Діяльність І.Огієнка в кам’янецький період Директорії УНР. – Там же. – С.89-92; Вонсович Г. Політичний вимір творчості І.Огієнка. – Там же. – С.103-105; Козак І. До питання про світогляд І.Огієнка. – Там же. – С.106-107., статей в різних періодичних Білан А. Іван Огієнко (До 110-річчя від дня народження) // Українська культура. – 1992. - №1; Гирич І. Іван Огієнко: Хроніка життя і спадщина // Старожитності. – 1992. – Ч.4; Павловська Н. Перший рекор. – там же. Рибалко О. Відбудова Української держави. – Там же. Соловей С. “Служити народові – то служити богові”. – Там же; Тимошик М. Весь вік, весь труд віддав Україні // Пам’ять століть. – 1997. - №1; Того ж: Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) і Українська Церква // Пам’ять століть. – 1998. - №2; Ляхоцький В. На чолі Міністерства ісповідань // Пам’ять століть. – 1998. - №2. та ін. та довідкових виданнях Пилявець П., Рибачук М. Огієнко Іван Іванович // Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996; Тимошик М. Огієнко Іван Іванович // Українська журналістика в іменах. – Вип.2. – Львів, 1995; Тимошин М. Все, що мав у житті,