По тій невдачній битві Хмельницький був примушений підписати нову умову в місті Білій Церкві. Ця умова поз-воляла козакам жити лише в Київщині, а вся Україна зно-ву мала дальше бути польською провінцією. Почали вер-татися на Україну дідичі й жиди, одначе народ уже не хо-тів терпіти. В р. 1652, весною, Хмельницький знову рушив у похід і зовсім розбив польське військо під горою Батіг, коло міста Ладижина.

По битві під Батогом Україна знову стала вільною, але Хмельницький знав, що незабаром Польща вдарить наново, а козацьке військо було тоді так ослаблене, що вже не змогло б оборонятися. Татари й турки були не-певні сюзники, тому гетьман рішив заключити союз з Мос-ковщиною. Московський цар радо згодився, взяти Украї-ну під опіку, й присягав, що Україна буде управляти со-бою свобідно, а тільки козаки присягнуть вірність цареві. Так і сталося. Хмельницький з'їхався з царськими посла-ми в містечку Переяславі, 1654 року і тут підписав союз з Москвою.

Скоро показалося, що Москва була хитріша, як усі інші попередники. Зараз прийшли на Україну московські війська та почали осідати по кватирах, а в Києві почали будувати собі твердиню. А хоч у р. 1655 москалі пішли разом з козаками на Польщу (тоді знову були під Льво-вом), то московські генерали займали землі на царське ім’я, себто для Москви, а не для України. З того було вид-но, що Москва хоче Україну поневолити, землі забрати під свою руку, скасувати всі вольності козацькі, а україн-ських селян закріпостити наново.

Крім того і цар зрадив гетьмана, бо почав перегово-рювати з Польщею і так погодився, що польські війська по тім знову рушили на Україну. Тоді гетьман рішив ще раз повстати проти Польщі та й проти Москви і вислав своїх послів до Швеції, Туреччини, Молдавії й Угорщини, щоб виєднати в них поміч для України. Декотрі держави, наприклад Швеція, обіцяли помогти, і може було б геть-манові вдалося врятувати Украшу, але він нагло заслаб з тої журби й помер дня 8 вересня 1657 року. Його похова-ли в Суботові, н церкві, що він сам казав збудувати своїм коштом. Він не спочив там навіки. В кілька літ пізніше польський вождь Чарнецкі прийшов з військом на Украї-ну й мабуть викинув кості гетьмана з домовини, що була в підземеллях Суботівськоі церкви. (Ця вістка не є певна, певне тільки те, що тоді не знати де поділися тлінні ос-танки гетьмана).

Як бачимо, Богдан Хмельницький — відбудував віль-ну державу на Україні, що була цілих триста літ перед Хмельницьким під пануванням Литви й Польщі. Правда, що молоду українську державу не вспів гетьман оборо-нити перед усіми ворогами, бо їх було забагато, а до того ще він завчасно помер, але по Хмельницькім ідуть його слідами інші гетьмани і — як побачимо — Україна вже ніколи потім не була в такій неволі, як перед Хмельниць-ким.

Гетьман Хмельницький має в українській історії ве-лику славу, бо він перший рішучо повів козацьке військо до боротьби за волю народу І рідної землі. З тих славних часів наші малярі намалювали кілька прегарних образів, а з них найкращий є: „В'їзд Богдана Хмельницького до Києва", в січні 1650 року, по битві під Зборовом. Цей об-раз намалював артист-маляр Івасюк.

Про Хмельницького укладав народ пісні, з яких бага-то дотепер заховалося, його прославили декотрі наші по-ети в віршах, а письменники в оповіданнях і повістях. У Києві, на площі перед храмом св. Софії, стоїть гарний па-мятник Хмельницькому, що представляє гетьмана на коні з булавою в руці.