від необхідності виховувати цю якість майбутнього козака як кінного воїна. Важливість кінноти виходила з існування козацтва як військової сили за умов степу і вправності в ньому основних супротивників козаків – татар. Про існування кінноти, конярства, кінних заводів на Січі говориться в численних джерелах та літературі. І хоча деякі дослідники, услід за Бопланом, невисоко оцінюють досягнення козацтва на ниві творення кінного війська, всеж не слід недооцінювати запорізьку кінноту як повноправний і дієздатний рід козацьких збройних сил. Повертаючись до виховання вправності володіння конем та ведення військових дій верхи, відзначимо спеціальні ігрові вправи, в яких мали тренінг запорожці: підкидання та ловля шапки (або чогось іншого) верхи, одноборства верхи як тренування “герців” – двобоїв честі та бойової розвідки перед битвою.
Окрім календарних свят (Різдво, Новий Рік, Великдень тощо), що побутували на всій Україні, у запорожців відзначались свята, ініційовані певними подіями. Особливо великі урочистості та гуляння відбувалися після повернення запорожців із вдалих військових походів. Під час цих святкувань, які супроводжувались прогулянками січовими вулицями, розповідями про військові звитяжства та здобутки, стріляниною з вогнепальної зброї, козаки невпинно танцювали, демонструючи різні танцювальні. Певний сталий ритуал драматичного характеру з ігровими елементами, серед яких переважали танцювальні, супроводжував і “відхід” козака у ченці в один з відомих монастирів (Самарський, Мотронинський, Межигірський), якщо козак вирішив зробити це прилюдно.
Взагалі, танцювальний складник козацької ігрової культури був суттєвим і присутнім у повсякденному побуті. Збираясь невеликими гуртами під час дозвілля, під акомпанімент різних музичних інструментів, серед яких перед вела кобза, козаки багато танцювали, переймаючи один в одного регіональні танцювальні традиції і створювали козацькі танки, які суттєво вплинули на танцювальне мистецтво України.
Козацтво як соціальний прошарок українського суспільства, маючи особливі умови життя, обумовлені природними та історичними чинниками, мало високий рівень ігрового елемента в різних галузях життєдіяльності. Особливо яскраво це виявлялось під час свят, покликаних до життя козацькою “специфікою”.