…Під кожним віршем Й. Терелі зазначені дата і місце написання, що дає змогу прослідкувати за перебуванням у неволі: Явас, 1968 р., концтабір ЖХ—385/11; 1970 і 1971 рр., тюрма, Володимир; тюрма «Дніпро», 1980 р.; ВС—389/35, 1986 р.; ВС—389/37, карцер і т. д., разом — 23 роки. Проглядаючи протоколи, бачиш: вироки в основному — за антирадянську діяльність. І за боротьбу (з 1976 р.) у справі легалізації Української Греко—католицької Церкви, за що 1985 року був засуджений утретє. А в 1987 році позбавлений совєтського громадянства і виселений за межі країни.

…Безліч книг написав Й. Тереля. Вражає оголена відвертість поглядів — так і хочеться сказати: письменника, дослідника, філософа, романтика — Й. Терелі, закоханого до безтями у свою знедолену Україну — Русь — Праукраїну — Оріану, яку він досліджує і в яку вірить. Книги Й. Терелі — це безліч матеріалів для майбутніх дослідників, науковців і для людей, не байдужих до своєї історії.

Час ще скаже своє гідне слово про цього Українця — його подвижницьку діяльність, громадянський подвиг. А поки що йому ідуть подяки від шкіл, ліцеїв, «Меморіалу…», у тому числі й від Українського фонду культури з підписом видатного поета, депутата Верховної Ради України Бориса Олійника: «…за фінансову підтримку цільових програм УФК по відродженню й розвою національної культури, зокрема за передачу грошової частини Міжнародної премії Українського фонду культури імені Володимира Винниченка, якою відзначені Ваші здобутки в галузі літератури та за благодійницьку діяльність…». Ось як! Тож, може, й Батьківщина, нарешті, перегляне оті «застарілі совєтські вироки» й пригорне свого сина, повернувши йому громадянство Незалежної України, — реабілітує. Не треба забувати: по суті Йосип Тереля є вигнанцем із Батьківщини!..

Йосип Тереля (через три місяці після звільнення, 1987 р.) і Панас Заливаха.

…А тим часом громадська організація «Музей шістдесятництва» проводить виставку: «Світ і боротьба Йосипа Терелі». В експозиції — живопис, графіка, плакат, колаж, екслібриси, фотографії, копії.

Епіграф — поета Йосипа Терелі:

У долі очі замальовані…
У долі руки покручені…
І горе заговорене,
І слово замучене.
Без віри і будучини
Чекаю на щастя.

Розповідає Микола Плахотнюк: «Тереля передав до музею частину свого архіву. Зокрема, фото з особистого архіву (це його світ): В. Чорновіл — і на львівських мітингах, на хрестинах онуків… колядування київських студентів, Олена Уманець із «Жайворонка» — дружина Терелі, єпископи—політ’язні Іван Маргітич, Павло Василик. Цікаві фото Зіновія Красівського (один із засновників УНФ («Українського національного фронту»), Опанаса Заливахи, Олени Антонів, Ярослава Лесіва, Степана Хмари, Івана Зайця, Левка Лук’яненка, Параски Плитки… — світ Терелі широкий.

Відвідувачі виставки залишають записи вражень у Книзі відгуків. Серед них — і голова Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих Євген Пронюк, Олесь Шевченко. Цікавий, приміром, відгук багаторічного політв’язня німця Н. Штрикоса (подаємо у перекладі українською): «Дякую за надану можливість пізнати Людей, які в стражданнях і муках ще раз довели силу духу народу України, можливість людини не втратити свою гідність…».

А Микола Лисенко, підписавшись сином «ворога народу» і онуком куркуля, зазначає: «Як мало ми знаємо нашу історію, як потрібно нам усім, громадянам України, знати її більше. Думаймо і працюймо над цим…».

Тож… думаймо!..

Використана література:

Вісник репресій в Україні. Закордонне представництво Української Гельсінкської групи.— Нью-Йорк, 1980, вип. 9.— 16.

Вісник репресій в Україні. Закордонне представництво Української Гельсінкської групи.— Нью-Йорк, 1984, вип. 1.— C. 9.

Т.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 148, 153.

Л.Алексєєва. История инакомыслия в СССР. Вильнюс-Москва: Весть, 1992.— С. 33-34.

Хроника текущих событий.— Нью-Йорк: Хроника, 1976, вип. 41.— С. 47; вип. 43.— С. 55.