Реферат з історії України

Митрополит Петро Могила – життя та діяльність

План

Українська православна церква в житті України в першій половині XVII ст.

Митрополит Петро Могила.

Діяльність Петра Могили.

Внесок Києво-Могилянської академії в культурно-освітній розвиток українського нероду.

Найвидатніші постаті національного відродження України в першу половину XVII ст.

Спадок Петра Могили.

Після прийняття Берестейської унії в 1506 р. православна церква була поставлена у надзвичайно складні умови. Православні ієрархи замінювалися уніатськими, у монастирів відбиралися маєтності, а самі вони перетворювалися на уніатські. Православні купці, ремісники та шляхтичі обмежувалися у правах.

Проти Берестейської церковної унії виступили православне духовенство, частина православної шляхти, магнат Констянтин Острозький і просте населення. Якщо шляхта і просте духовенство діяли переважно шляхом скарг, прохань, відстоювань своїх прав на сеймиках, то прості віруючі вдавалися до активного опору покатоличенню.

Прикметними рисами життя України після прийняття унії стали брак єдності, втрата національної еліти, релігійне протистояння. Берестейська унія погіршили становище православної церкви, але вірною їй залишилась білшість українського і білоруського населення. Ця обставина спричинила розгортання боротьби з відновлення прав утискуваної церкви. Доцієї боротьби прилучилися всі верстви українського суспільства, а очолили її братства. Члени братств домагалися визнання православної церкви через сейм. Унаслідок сеймової боротьби польський уряд врався до деяких поступок православним. Так, 1605 р. їм було повернуто Києво-Печерський монастир, архімандритом якого став Єлисей плетенецький.

Діяльністю православних братств опікувалися запорожці. Вони підтримували братчиків та рпавославну церкву не тільки коштами, а й військовою силою. За підтримки козацтва в 1615 р. було засновано Богоявленське братство, а вступ до нього Петра Конашевича-Сагайдачного з усіма Військом Запорозьким засвідчив, що козацтво взало православну віру під свій захист і опіку. Саме за сприяння запорожців 1620 р. вдалося поновити православну іїрархію. Але це не припинило церковної боротьби, яка поступово переростала на визвольну, що загрожувало існуванню польсько-шляхетської влади в Україні. Під тиском конфесійно-визвольного руху польський король Владислав у 1632 р. затвердив “Статті для заспокоєння руського народу”, які офіційно визнавали існування православної церкви, їй поверталася частина захопленого майна,поряд з уніатськими дозволялися православні єпархії. При цьому польський уряд мав широкі можливості на обрання православних митрополитів. Одні з них виявилися угодовцями й не залишили політичного сліду в історії православ’я. Інші сприяли розвитку української національної культури й православної віри. Серед них найпомітніше місце займав Києво-Печерський архімандрит, аз 1632 р. митрополит київський і галицький Петро Могила.Петро Могила народився 21 грудня 1596 р. в сім’ї молдавського господаря Симеона й Угорської князівни Маргарети.

Рід Могил був давній і шанований у Молдові. На той час, коли 21 грудня 1596 р. у молдовського господаря Сімеона Могили й семиградської княжни Маргарет народився син, якого нарекли Петром, рід цей потрапив у велику скруту. Сімеон загинув у жорстокій боротьбі за владу, і княжна разом з сином мусила покинути Молдову й перебратися до Польщі, де була прийнята родичаим-князями Стефаном Потоцьким, Самуїлом Корецьким та Михайлом Вишневецьким. Всі троє були одружені на дочках діда Петра Могили-Ієремії, господаря Молдови.

Сімейство Могил дотримувалося православ’я і тісні зв’язки з Львівським братством, постійно допомагало йому коштами, послугами у будівництві. І коли після залишення Молдови постало питання, де вчитися Петрові, відповідь була готова:у Львівській братській школі. До речі, саме уцей час у Львівській єзуїтській колегії навчався інший майбутній діяч України – Зіновій (Богдан) хмельницький. Може, тоді вони й познайомилися, бо у наступні часи ставилися один до одного з повагою і розумінням.

Ректором школи був на той час Іван Борецький. І, може, саме тому Київська митрополія має завдячувати тим, що Петро Могила пов’язав свою долю саме з нею.

Дальшу освіту Могила здобував у європейських університетах, потім навчався “лицарському мистецтву й шляхетним справам” при дворі коронного канцлера і гетьмана Станіслава Жолковського, який був опікуном. Він був з ним і сумно знаменитій Церорській битві влітку 1620 р., під час якої загинув Жолковський і в якій, між іншим, загинув батько Богдана Хмельницького Михайло, а сам Богдан потрапив у полон. Тож знову перетнулися шляхи Хмельницького й Могили.

Невдача при Церорі не охолодила Могилу, і через рік він знову стикається з турками й татарами ід Хотином. Завдяки запорозьким козакам, яких очолював Петро Сагайдачний, турки потерпіли у цій боротьбі поразку.

Після смерті свого опікуна С. Жолковського Могила задумав переселитися з Бельського воводства і у зв’язку з цим звертає увагу на Київську область. Він починає часто відвідувати Київ, де у той час митрополичу кафедру займав його друг , а може й наставник Іван Борецький, і купляє в околицях міста помістя. Часті стосунки з Борецьким не полишаються без впливу на релігійні погояди Могили, який почав брати діяльну участь у справах віри. Ця учасмть скоро досягає величезних розмірів внаслідок послідуючій за цим суттєві зміни у долі молдовського воєводства Розуміємо вступ його на києво-печерську архімандрію. Після смерті 21 березня 1627 р. печерського архімандрита Захарія Копистянського на цю посаду виявився ряд претендентів.

Посвячення Петра Могили відбулося у грудні 1627 р. У цей час йому виповнилося тридцять років, і в такому віці обрання на таку високу церковну посаду здійснювалося чи не вперше. Очевидно, у цьому необхідно вбачати ряд обставин: підтримка Борецького і впливових шляхетських сімей, які сповідували православну віру, його попереднє іночество, яке позитивно вплинуло на лаврську братію.

Петро Могила згуртовує довкола освічених людей, утворює гурток. Це дало