Махно – людина волі, імпульсу, в його діях було, дійсно, багато легендарного, здійсненого його дивною сміливістю, його залізною волею, проникливістю і здоровим селянським гумором. Махно на той час виражав інтереси знедоленого, але волелюбного селянства, яке прагнуло жити і вільно працювати на своїй землі. Йому вдалося завдяки своїм неординарним здібностям організувати і очолити цей повстанський рух, стати справжнім народним ватажком, непримиренним борцем проти поневолення і гніту багатіїв, за волю і краще життя людей праці. І сьогодні, коли в нас є незалежна українська держава, ми з великою повагою і шаною згадуємо цього несправедливо забутого народного героя, вчимося на його прикладі бути небайдужими до несправедливості, насильства сильніших над слабшими, прагнемо створити в Україні процвітаюче громадянське суспільство, в якому людина праці зможе жити в достатку, мирі і злагоді...

26 жовтня 1888 р. у Івана Радіоновича Махна і його дружини Євдохи Матвіївни - мешканців багатого південноукраїнського села Гуляй-Поле, що на Катеринославщині, народився п"ятий син. Наступного дня, як водилося, новонародженого охрестили у місцевій Хрестово-Воздвиженській церкві, нарекли Нестором і написали в метричній книзі під номером 207. Саме тоді і виникла перша легенда про майбутнього "селянського батька", яка супроводжувала його на протязі усього його життя. під час хрещення у батюшки раптом загорілась риза і він ніби наврочив, що з малюка виросте в майбутньому розбійник, якого ще не бачив світ. Цей факт гуляйпольці запам"ятали і із запалом розповідали усім, хто цікавився життям Махна. а от рік народження іх знаменитого земляка забули. До церковних документів ніхто з біографів Махна не звертався, а тому. В усіх працях і довідниках до цього часу зазначалося, що він народився у 1884 або у 1889 році. очевидно і сам Нестор не знав дати свого народження, бо у спогадах згадував, що народився 27 жовтня 1889 року.

З дитинства Махна, в якого дуже рано помер батько, оточувала безжалісна злиденність. Змалечку йому прийшлось працювати на місцевих поміщиків і колоністів.Більшу частину свого життя він прослужив у того ж поміщика, й поступив кучером до Гуляйпольського купця, багатому єврею Кернеру. Батько Махна помер, коли Нестору було тільки одинадцять місяців.

На руках нещасної матері зосталося п"яттеро братів-сирот : " Смутно припоминаю свое раннее детство, лишенное обичних для ребенка игр и веселья, омраченное сильной нуждой и лишениями, в каких пребивала наша сем"я, пока не поднялись на ноги мальчуганы и не стали зарабатывать сами на себя."

У вісім років мати віддала Нестора в 2-гу гуляйпольську початкову школу. Шкільні премудрості давалися йому не легко. Вчився він добре, вчителі його хвалили, мати була задоволена його успіхами. Так було на початку навчального року. Коли настала зима, річка замерзла він частенько попадав зі своїми товаришами на річку і лід. Катання на ковзанах із сотнею таких, як він, його так заманило, що він по цілих тижнях не бував у школі :" Мать была уверена, что я

по утрам с книгами отправляюсь в школу и вечером возвращаюсь оттуда же. В действительности же я каждий день уходил только на речку и, набегавшись,накатавшись там вдоволь с товарищами, проголодавшись - возвращался домой." Така радість продовжувалась до самої Маслениці. Коли одного дня, катаючись по річці з одним із своїх друзів, провалився під кригу і трохи не втопився. " Помню,когда сбежались люди й витащили нас обих, я, боясь идти домой, побежал к своему родному дяде.По дороге я весь обмерз. Это вселило дяде боязнь за мое здоровьэ, и он сейчас же розискал и сообщил моей матери." Коли з"явилася мати Нестора, натертий спиртом, він вже сидів на печі.

Список використаної літератури

І Джерела

В. Д. Єрмаков. Социс 3’91.- М.: «Наука», 1991 р. – 20 с.

О. А. Игнатьева. Социс 3’91. – М.: «Наука», 1991 р. – 20 с.

Сергій Дашков. Культ Личностей. Нестор Махно -М.: березень/квітень 2000 р. – 25 с.

ІІ Монографії

Волковинський Валерій. Нестор Махно: легенди і реальність.-К.: ”Перліт продакшен ЛТД”,1994р. – 256 с.

Волковинський В. М.. Батько Махно.-К.: Товариство “Знання” України, 1992 р. – 48 с.