Таким в окремих найголовніших подробицях постає перший період співробітництва махновців із радянською владою. Він був найбільш тривалим і для обох сторін мав чимало позитивного, однак скінчився безславно. Іноді зустрічаються твердження: якби, Махно не пішов на конфлікт з Радянською владою, він зайняв би в історії зовсім інше місце. Хочеться заперечити, однак історія тим і прекрасна, що кожен займає в ній тільки своє місце.

Весь 20-й рік Радянська влада воювала з махновщиною. З Криму йшов Врангель, і Червона Армія знову була змушена звернутися по допомогу до Махна. Махно пішов на Союз, рахуючи, що в першу чергу він повинен боротися з контрреволюцією, але прохав випустити з в’язниць усіх анархістів. Радянське командування не прийняло його умов. Почалася боротьба Махна з Червоною Армією. Загін на чолі з Махно перетнув Радянсько – румунський кордон. З Румунії Махно переїхав в Польщу, жив в Німеччині, переїхав до Франції. Вмер 6 червня 1934 року. Поховано на парижському кладовищі Пер – Па – Шез.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Н. Махно цікава особистість. Він – людина-легенда. Людина – суперечлива, людина про яку ведуться суперечки до нашого часу. Він зумів поставити на свої чорно – малинові знамена селян України проти німів, проти більшовиків, проти білогвардійців – за себе, за свою землю і волю. Нагороджений найвищим більшовицьким орденом – Войового Червоного Прапора. Махно – вождь народного повстання, яке жахало і білих , і червоних. Він головнокомандувач Першої Української повстанської армії, з якими рахувалися, і якого боялися. Широким українським степом минула слава про Махно. Полонений ідеєю свободи, невисокий на зріст, якого змогли вбити ні багаторічна каторга, ні велика кількість ран. Він притягував людей, наче магніт. Нерідко військо Махна сягало чверті мільйона чоловік. Махно – це унікальна і складна постать Української національної історії. Він приніс і славу Українському селянству, і завдав колосальних жертв.

Хочеться вірити, що постать Махна нашими істориками буде ґрунтовно переосмислена й він зображуватиметься не як авантюрист, а як представник широких селян. Слід детально вивчити феномен махновщини як соціального явища. Махно і махновщина не піддаються одномірним оцінкам, це – суперечливе і трагічне явище в історії громадянської війни.

ДОДАТКИ

Командир Задніпровської Дивізії П.Є. Дибенко та комбриг Н.І.Махно.

Н.І. Махно 1919 | Влас Шаховський 1919

ЛІТЕРАТУРА

Белаш А.В., Белаш В.Ф. Дороги Махно: исторические повествования.-К., 1993.,-592 с.

2. Волковинський В.М. Нестор Махно: проти усіх влад і режимів// У кн.: сторінки історії України: ХХ століття. –К., 1992. – 289 с.

3. Гаєв Ю. “Нестора Махно не может понять ни Ленин, ни Троцкий ни Деникин”: олегендарном и непонятном и забытом “батьке” рассказывают сегодня жители столицы бунтарской Махновии // факти и коментарии. – 1998. –132 с.

4. Голос України. – 1996. – 3 грудня. - 16 с.

5. Кларов Ю.Побочный сын анархизма: Батька Махно и бесславный конец “махновського государства”. – В кн.: Переписка на исторические темы/ Сост.В. А. Иванов.- М.: Политиздат, 1989. – 294 с.

Краткая биография. Н. Махно // Социс. – 1991. - №3. – 129 с.

Радянська освіта. – 1990. – 21 вересня

Турченко Ф. Г. //Новітня історія України. – 10-11 клас. – 1998. – 358 с.

УІЖ. - 7’89