Проживаючи у Варшаві, Тетеря зберігав якісь невизначені впливи. З колишнім своїм учнем 1659 року неодноразово зустрічається єпископ Суша; нунцій думає, чи не зробити йому подарунок в дукатах. В Україні Тетеря появляється під час загострення політичної ситуації: у жовтні 1659 року їде з Бєнєвським спостерігати упадок Виговського; в жовтні 1660 прикладає руку до Слободищенського договору, за яким Правобережжя під гетьманом Юрієм Хмельницьким знову (але не на правах Гадяцької умови, а набагато гірших — бо оточені польськими військами козаки, вірні Юрієві, мусили прийняти те, що їм диктували) опинилося під владою Польщі. У цьому ж, 1660 році. Тетеря одружився з дочкою Богдана Хмельницького Оленою, вдовою після Данила Виговського — і, таким чином, увійшов як свій до "клану Хмельницького". ї хоча друга жінка принесла йому, нібито, велетенське придане — за польськими джерелами один мільйон золотих — стосунки між Тетерею та Виговським знову загострилися: через спадщину по Данилові для Олени та через ці ж самі скарби Хмельницького, з яких мали вдруге вінчати Олену. Від Юрія Хмельницького Тетеря отримав як тимчасову резиденцію Суботів Недовгий час (листопад 1660 р. — це певна дата) він займав пост генерального писаря при гетьманові Юрієві. З королівської ласки на нього сипалися титули: королівського секретаря, мельницького підчашого (це на Підляшші), потім полоцького стольника (тоді генеральним писарем він уже не був). 1661 рік минув між Підляшшям та Варшавою, де він продовжував грати роль королівського дворянина. Черговий Варшавський сейм у травні підтвердив володіння на Київщині — села Демидів, Литурівку, Абрагамівку, Раківку, дві Воронівки. Чи у завірюсі Руїни Тетеря міг черпати з них якісь доходи — можна сумніватися.

У 1658 — 1661 роках Тетеря зміцнив — принаймні у Варшаві — думку про себе, як про знавця відносин в Україні. Одруження на дочці Великого гетьмана, без сумніву, збільшило його престиж в Україні та за її межами, тим більше, якщо він справді прибрав до рук хоча б частину тих скарбів, які йому приписували. Треба думати, що королівським придворним він був добрим; свою репутацію вірного слуги Корони, очевидно, зміцнив, але чи, ставши магнатом, цілком замазав козацькі бунтарські гріхи і чи остаточно відмовився від козацького способу мислення — сумнівно.

Становище в Україні ускладнювалося чим раз більше. Слободищенські умови знеохотили козаків безмежно, відсутність обіцяної польської допомоги і, навпаки, присутність таких непевних союзників як татари, що більше дбали про ясир з України, чим про реальну допомогу малолопулярному гетьманові — вели край до пропасті. Хмельниченко просив короля порятунку і Тетері. Очевидно, впливи Тетері були значні й Юрій думав опиратися на його авторитет.

У лютому 1662 року королівський дворянин, полоцький стольник Павло Тетеря виїхав з Варшави до Чигирина, щоб бути при боці гетьмана повноважним послом короля і сенату з завданням не допустити до зв'язків гетьмана з царем і татарами, скерованих проти Польщі. Можливо, саме Тетеря штовхнув Хмельницького на невдалий похід літом 1662 року на Лівобережжя (повторення аналогічного походу через майже півтора року самим Тетерею свідчило б, що він постійно думав категоріями соборності). 12 червня бій біля Переяслава, невдала облога міста, відворот. Наказний гетьман Яків Сомко, ніжинський полковник Василь Золотаренко, російські війська погромили Хмельницького під час переправи через Дніпро на правий берег, 16 липня захопили Канів і Черкаси. Хмельницький, правда, розбив Сомка і росіян під Бужином, але це лише на коротко порятувало ситуацію. На початку жовтня гетьман одіслав посольство до короля, вказав на Тетерю як свого наступника і поклав булаву під Корсунем — у Вільшаниці, перед василіанським монастирем.

Жовтень, листопад, грудень 1662-го, січень 1663 року — джерела дуже скупо доносять відгомін подій цих чотирьох місяців в Україні — немов якась невидима рука (Тетерина?) блокує всю інформацію і на Захід, і на Північ. Тетеря, хоча польський (формально) комісар в Україні, мовчить; Ян-Казимир переконаний, що на Правобережжі далі гетьманує Хмельницький, засипає Тетерю листами — цей мовчить далі. Папський нунцій у Варшаві, звичайно, добре інформований, не знає нічого — він лякає Рим, що козаки збираються допомагати Туреччині в походах на Західну Європу. Москва також не знає нічого певного.

Коли Тетерю обрали гетьманом і чому він принаймні три місяці мовчав, будучи вже гетьманом України? Історики по-різному визначають дату обрання Тетері. Дехто відштовхується від дати 6 січня 1663 року, коли Юрій Хмельницький вступив до монастиря в Києві, і припускає, що Тетеря став гетьманом десь у січні. Саг. Тетеря не повідомив короля, коли його обрали. Між жовтнем і січнем на Правобережжі не було жодного тимчасового (наказного, хоча б, як Сомко на Лівобережжі) гетьмана. Невже в такий гарячий, у буквальному розумінні слова, час цілий Правий берег, міг бути без жодної об'єднуючої влади?

Здається, в цю важливу для нього хвилину повністю проявилася двоїстість поведінки Тетері. Ще восени, формально згідно з королівськими інструкціями, підтримуючи Юрія Хмельницького, він, мабуть, одночасно готував грунт для свого обрання, мобілізуючи сили пропольської партії (миргородський полковник Григорій Лісницький та полковник Григорій Гуляницький — найвдатніші її представники) і нагромаджуючи гроші для підкупу старшини і козацької верхівки. Зрештою, він, можливо, вплинув на слабовольного Юрася Хмельницького, щоб цей сам визначив свого наступника — Тетерю. Все говорить за те, що Тетерю обрали гетьманом у Чигирині за кілька днів після відречення Хмельниченка, у