Реферат на тему:
Петро Конашевич Сагайдачний
В історії України є чимало імен, які навічно вкарбувалися у народну пам'ять. До таких видатних особистостей належить Петро Конашевич Сагайдачний. Які б сторони політичного життя України початку XVII ст. ми не заторкнули, всі вони більшою чи меншою мірою пов'язані з діяльності цієї людини. Серед інших діячів того часу П.К. Сагайдачний виділявся гострим аналітичним розумом, палким патріотизмом, глибоким розумінням завдань і перспектив боротьби, послідовністю і непохитністю у досягненні поставленої мети, а також дуже розвинутим почуттям власної гідності.Водночас у документах, на сторінках вітчизняних літописів та у спогадах сучасників ми знаходимо характеристики Петра Сагайдачного, як найвидатнішого полководця Європи, державного діяча, дипломата, захисника української культури й духовності.
Хто ж він був, цей славнозвісний і легендарний проводир українських козаків? Що переважало в його військово-політичній діяльності, яке місце займає він серед інших українських гетьманів. На ці й інші запитання спробуємо відповісти далі.
Петро Сагайдачний народився приблизно у 1570 р. (точна дата невідома) у с. Кульчицях поблизу Самбора, що нині на Львівщині, у родині дрібного шляхтича православної віри "як герб на його образку натякає" (див.: Грушевський М. Ілюстрована історія України. - Київ-Львів, 1913. - С. 257). Церковний пам'ятник Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря доніс до нас ім'я батька майбутнього гетьмана - Конан або, по-малоросійськи, - Конаш. Звідси Конашевич означає по батькові, а не подвійне прізвище, як гадали деякі з наших істориків.
Про молодість П. Сагайдачного ми знаємо дуже мало: всього два-три факти. Він навчається "час чималий" в Острозькій школі заснованій 1576 р. в м. Острозі на Волині князем Костянтином Острозьким. Це була перша і найкраща на Україні греко-слов'янська православна школа вищого рівня. Курс навчання складався із знаменитих "семи вільних наук" доби Ренесансу - граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики і астрономії. В цій школі Сагайдачний не тільки здобув високу на той час освіту, а й сформувався його прогресивний, гуманістичний, патріотичний світогляд.
Потім, коли переїхав з Острога до Києва, він працює домашнім учителем у міського судді Яна Аксака. Одразу після Брестської церковної унії (1596 р.) Петро Сагайдачний написав твір "Пояснення про унію" (невідомо де це сталося у Києві чи Острозі під час навчання), названий литовським канцлером Левом Сапєгою в його листі до полоцького уніатського архієпископа Кунцевича "найдорогоціннішим" (див.: Яворницький Д. Гетьман Петро Сагайдачний. - Дніпропетровськ, 1991. - С.27). На жаль, твір цей не дійшов до нас і згадки про нього маємо лише в цьому листі.Покинувши службу у київського судді, П.Сагайдачний через деякий час опинився на Січі і вступає до війська. Відомий український дослідник козаччини Д.Яворницький стверджує, що "десь близько 1601 року, з якихось сімейних непорозумінь, він подався на Січ" (Там само. - С.27). М.Грушевський вказує, що П.Сагайдачного називають "учасником молдавської й ливонської війн (1600-1601), так що мабуть ще в 1590-х роках уже був він у війську" (див. Грушевський М. Названа праця. - С. 257). Але не можна напевно сказати, коли точно П.Сагайдачний прийшов на Січ і, що примусило або стало безпосереднім поштовхом до того рішення.Добре розуміючи стан речей і потреби свого часу, П.Сагайдачний уже в перші часи свого перебування на Січі виявив велику політичну далекоглядність. "Ще не бувши гетьманом, а ні старшим на Запоріжжі, - пише В. Антонович, - Сагайдачний уславив себе цілим рядом добре обміркованих вдалих походів на Туреччину і Крим".(див.: Антонович В. Коротка історія Козаччини. - К., 1991.С.40). Козаки обирають його обозним, доручивши відати всією артилерією Січі, а з часом - і козацьким гетьманом. Відносно питання, коли П.Сагайдачний був обраний вперше гетьманом, однозначної думки немає. Наприклад, відомий французький дипломат і історик XVIII ст. Ж.Б. Шерер стверджує, що Сагайдачного "козаки обрали гетьманом у 1597 р." (див.: Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії або історія козаків-запорожців та козаків в Україні, або Малоросії. - К., 1994. - С. 191). Г. Кониський в "Історії Русів" свідчить, що "полки Малоросійкіе ... согласясь съ Козаками Запорожскими, въ 1598 году вибрали себъ гетьманом Обозного Генерального, Петра Конашевича Сагайдачного, й онъ первьій началъ писатися Гетьманом Запорожськимъ, а по немъ й всъ бывшіе Гетьмани въ титулах своихъ прибавлятъ войсько Запорожское начали." (див.: Исторія Русовъ или Малой Россіи. - М., 1846. - С. 44). А за свідченням Д. Яворницького він "виступив близько 1606 року в званні гетьмана" (див.: Яворницький Д. Названа праця. - С.28). У своїх працях відомі вчені В. Антонович, М. Грушевський, О. Єфименко стверджують, що гетьманом війська Запорозького П. Сагайдачний став у 1614 році, а Н. Полонська-Василенко і І. Крип'якевич - у 1616 році. Намагаючись знайти відповідь на це питання, автор статті вважає слушною думку М. Грушевського: "гетьманом чуємо Сагайдачного вперше в морським поході 1616 р., що вславився здобуттям Кафи... Але настав на гетьманстві він мабуть трохи скоріше, бо вже від р. 1614 бачимо в козацькій політиці отой самий напрям, яким визначався Сагайдачний" (див.: Грушевський М. Названа праця. - С.256). З розвитком Запорозької Січі, активного, наступального характеру набирає боротьба козаків проти турків і татар. На початку XVII ст., коли козаків, як свідчить В. Антонович "було більше ніж сорок тисяч" (див.: Антонович В. Названа праця. - С.38), вони не тільки давали відсіч навалам татарських орд і турецьких військ, а