Реферат - Петро Конашевич Сагайдачний
10

печатку і прапор. Зібравши 20-тисячне військо Сагайдачний у серпні 1618 р. рушив через Сіверщину в межі Московської держави.На своєму шляху гетьман захопив міста Путивль, Лівни, Єлець; розбив ополчення князів-воєвод Д.Пожарського і Г.Волконського, і 20 вересня безперешкодно з'єднався з рештками польського війська королевича Владислава.1 жовтня, в ніч перед святом Покрови пресвятої Богородиці, почався штурм і навіть можна було взяти Москву, як раптом Сагайдачний звелів припинити атаку і відступити козакам. Москву взяти не довелося. Чому? Що сталося?Джерела того часу про це нічого нам не пояснюють. Про боягузтво або підкуп Сагайдачного не може бути й мови: його мужність була відома усім, а багатіти він ніколи не прагнув, навпаки, усе своє добро завжди роздавав на корисні справи. Залишаються здогади істориків. Може, гетьман хотів поквитатися з королем за невиконані обіцянки козакам; може не хотів торжества Речі Посполитої і врятував Московську державу від поразки і іноземного поневолення. А може, виникла у нього думка: залучити в майбутньому Московську державу в союзники проти Речі Посполитої. Отже, поки є здогадки відносно мотивів дій Сагайдачного і на мою думку, потребують додаткового дослідження, аналізу і висновків.Повернувшись з походу, П.Сагайдачний не пішов на Січ, а прийшов з 20-тисячним військом у Київ, де його було "проголошено Гетьманом над Київською Україною та Гетьманом всього війська Запорозького". (див.: Аркас М. Історія України-Русі. - Одеса, 1994. -С.167).Підтримуючи освіту і православ'я, Петро Сагайдачний записується "з усім двадцятитисячним Військом Запорозьким до Київського братства" (див.: Апанович О. Названа праця. - С.20). Прийнявши братство під свою козацьку опіку і захист, Сагайдачний зробив незвичний, безпрецедентний для того часу історичний крок - поставив зброю на охорону освіти, культури і православ'я, можна сказати, гуманізував зброю.Ще одна важлива подія відбулась у Києві: відновлено православну ієрархію, а Берестейську унію (1596 р.) ліквідовано.Сагайдачний, не покладаючись більше на обіцянки польського короля, вирішив скористатися проїздом через Україну з Москви Єрусалимського патріарха Феофана. Він бере його під охорону свого полку і звертається з проханням висвятити митрополита і єпископів. Патріарх Феофан довго вагався, остерігаючись польського короля та єзуїтів. Але Сагайдачному вдалося схилити патріарха Феофана на свій бік і здійснити свої наміри.6 жовтня 1620 р. У Києві патріарх Феофан зі своїми супровідниками - софійським митрополитом Неофітом і єпископом Авраамом висвятив ігумена Михайлівського монастиря Іова Борецького Київським митрополитом і п'ятьох єпископів у Полоцьк, Володимир-Волинський, Луцьк, Перемишль і Холм. Згодом усі вони стали великими борцями за православну віру, освіту і українську культуру.І. Крип'якевич пише: "Нововисвячені владики у своєму маніфесті привітали Запорозьке Військо словами найвищого признання, називаючи козаків наступниками давнього князівського лицарства" (див.: Крип'якевич І. Історія України. - Львів, 1992. - С.177).Таким чином, завдяки мудрій політиці П.Сагайдачного було відроджено на території України православну ієрархію і врятовано православну церкву від небезпеки залишитися без духовенства.Польський уряд був дуже розлючений і відмовився визнати православну ієрархію за законну, але у 1620 р. почалася війна з Туреччиною. Під Цецерою турки вщент розбили польське військо коронного гетьмана С. Жолкевського, який там і загинув. Король змушений був знову звернутися до козаків по військову допомогу і запросив у Варшаву особисто Сагайдачного, (див.: Яворницький Д. Названа праця. - С.47). Але Сагайдачний не одразу погодився їхати до Варшави. Тільки після переконань патріарха Феофана, котрий ще перебував у Києві, Сагайдачний погодився очолити посольство і їхати до Варшави. Там йому виявили велику шану. Сам король звернувся до П.Сагайдачного зі словами: "Я посилаю сина під Хотин і доручаю його тобі" (там само. - С.48). Під час переговорів П.Сагайдачний виявив неабияку державну мудрість і талант дипломата; він домігся того, що уряд Речі Посполитої дав згоду задовольнити вимоги козаків:1) скасувати посаду старшого над козаками від польського уряду;2) визнавати владу обраного на козацькій раді гетьмана над усією Україною;3) скасувати постанови сейму щодо обмеження вільностей і прав козацтва; 4) надати населенню України свободу віросповідання.Православна ієрархія (митрополит, єпископи) висвячені патріархом, мала бути визнана урядом і не повинна зазнавати гоніння від влади Речі Посполитої.Це був значний успіх: фактично визнавалася автономна козацька республіка на Україні на чолі з обраним гетьманом. Завдяки цьому українські козаки взяли участь у Хотинській війні і надали допомогу Речі Посполитій.Гетьманом тоді був Яків Бородавка (десь з початку 1620р. і до серпня 1621р.). Він повів 40-тисячне, добре озброєне козацьке військо, на з'єднання з польськими військами. Але з невідомих причин затримався, а потім більшу частину війська зосередив у Могилеві, а інших розіслав по Україні.Сагайдачний, закінчивши переговори у Варшаві, дістався Хотинського табору , але запорожців там не знайшов. Негайно, у супроводі трьох корогв польських вершників, він вирушив на пошук козацького війська. Через кілька годин він зустрівся з козаками, які прямували від Могилева до Хотина, і розповів про позитивні наслідки переговорів у Варшаві. Козаки невдоволені невмілим керівництвом Бородавки, позбавили його гетьманства і обрали вдруге Сагайдачного.Не вдаючись до опису подробиць Хотинської баталії, лише зазначимо, понад 40-тисячне козацьке військо під проводом П.Сагайдачного відіграло головну роль у розгромі турецького війська. Про це свідчать численні тогочасні документальні джерела.Французький історик першої половини XVII ст. М . Бодьє писав: "Козаки з такою сміливістю переслідували турків, змітаючи все на своєму шляху, що прорвалися майже до наметів і стягів султана".Польський сеймовий комісар Якуб Собеський заявив: "Справжніми переможцями під Хотином і рятівниками Польщі

---

Сторінки: 1 2 3 4