По обранню в гетьмани і затвердженню на сім високім уряді королем Швеції Орлик, як новообраний гетьман України, представився королеві Швеції і виголосив перед ним по-латині красну промову, складену по всіх правилах тодішньої елоквенції, - в котрій говорив:

«Представляюсь Тобі, Найсильнійший і Найщасливійший Королю, я, новообраний гетьман Війська Запорозького.

Я погиб би, якби не рука Вашої Найяснійшої Королівської Величності, страшна для порогів і доброзичлива для вірнопідданих, не підтримала погибаючого і не допомогла мені... Чи мені, Найяснійший Королю, рівнятись з Іваном Мазепою, котрому по славі й популярності не було рівної людини в нашій батьківщині? Чи мені, що не має ніяких заслуг, винести на раменах, подібно Атланту, що виносив падаюче небо, тягар правління Україною, мені, недостойному такої честі і навіть, скажу більше, такого тягару? Чи мені, недосвідченому арґонавтові для такої великої і могутньої влади, в наш жорстокий вік направити розшатаний вихрами і бурями український корабель до благословенних островів? Чи мені, подібно Тезею, блукаючи по кручених шляхах, вивести із лабіринту страшенного рабства гарну Аріадну - нашу отчизну, котру стереже московський дракон, і повернути їй колишню волю? Однак Ти, Наймилостивійший Королю, оборониш, по однодушному бажанню нашому, Військо Запорозьке під своєю могутньою рукою краще, ніж під щитом Аякса; Ти щасливо проведеш розбитий човен України по бурхливих хвилях до миса Доброї Надії! Ти одіпхнеш московське страховище своїми могутніми грудьми, на котрих Ти носиш образ великодушного лева. Я ж, діло рук Твоїх, дістаючи гетьманський уряд, приношу подяку престолу зброї мого протектора, Вашої Величності, і цілую тисячу разів побідні руки Вашої Величності».

Друга промова Орлика до Карла XII, котра дійшла до нас, була сказана з нагоди свята Воскресення Христового в 1710 році і уявляла з себе торжественне великоднє привітання Карла. В ній Пилип Орлик вітав короля Швеції з великим святом Великодня і говорив:

«Tandem vicit leo de tribu Iudae in sola solis Nostri S-ae V-ae R-ae Maiestatis persona, victrices belli geminaturus ardores. Conculcavit ille prostratum infernalis Draconis cadaver colcuncandumque ignivomum Mpscoviticum Draconem stemmatico S-ae V-ae R-ae Maiestatis Leoni reiecit, novam cum ipso animorum et armorum ingressus unionem; et quidni ingrederetur, cum similium naturalis sit amor? Hac igitur unita confaederati sui Paschalis Leonis virtute, propulset V-a R-a Maiestas Septentrionalem Draconem ac Leonico labore profliget, vincat, triumphet, candido voto precor»,

Подаємо промову в мові оригіналу як зразок промов Орлика на латинській мові.

Діставши гетьманську булаву, Пилип Орлик зараз же взявся за продовження діла свого попередника - Мазепи, Позаяк сили його, що були з ним в Туреччині, були, в порівнянні з московськими силами, малі, то треба було думати про збільшення їх, щоб можна було вирушити походом на Москву, для визволення України. Разом з Орликом були запорожці, що пристали до Мазепи під проводом Костя Гордієнка, козаки, що пішли за Мазепою, й старшина. Однак гаряче бажання і надія визволити Україну з-під «тиранського московського ярма» були у нього такі сильні, що він і з сими незначними силами вирішив вирушити на Вкраїну. Для допомоги ж українському військові Орлик ввійшов в зносини з ханом кримським і заключна з ним союз, на підставі котрого хан з усім споїм ханством обов'язувавсь допомогти українцям визволити Україну з-під Московщини і зберігати надалі спілку з Військом Запорозьким по тому зразку, як колись була спілка Богдана Хмельницького з кримським ханом Ісламом-Гіреєм, без усяких претензій на панування над козаками й українськими землями. Разом з Гетьманщиною малось визволити з-під московської держави Слобідську Україну і приєднати її до України, а коли б сього чом-небудь не вдалось досягнути, то малось допомогти українцям переселитись із Слобожанщини в Гетьманщину, по їхньому бажанню. Рушити на Вкраїну постановлено було як на Правобережну, так і на Лівобережну.

Аналогічний договір з кримським ханом був заключений також від імені Карла XII.

Після сих договорів, в березні 1711 року, Орлик разом з білогородськими й буджацькими татарами під проводом султана, сина хана кримського, вирушив на Правобережну Україну. З Орликом ішли також поляки, що визнавали поліським королем Станіслава Лещинського і служили шведському королеві. На чолі їх стояв Йосиф Потоцький і пан Галецький. Попереду війська, каже М. Костомаров, були вислані до населення агенти «с возмутительными воззваниями, в которых убеждали малороссиян ополчиться против московской власти». Се були універсали, котрі видав Пилип Орлик до українського народу з приводу свого вступу на територію України. В такім же дусі, як сі універсали, він послав листа і до гетьмана Скоропадського, в якому щиро і красномовно переконував його стати заодно з ним проти Московшини для того, щоб визволити Україну з-під московського ярма і утворити вільну і ні від кого не залежну Українську республіку; в противнім разі вітчизна попаде в таку руїну, що послідугочі покоління з острахом згадуватимуть про долю своїх предків.

«Коли Вас, - писав Орлик, - зупиняє теперішній мій титул, що я ношу, то будьте певні, що для загального добра я уступлю його Вам,