14

Після смерті брата Олександра Хохлова часто змінювала адресу, і в перших числах червня 1942 року, коли внаслідок зради почалися повальні арешти підпільників, вона мешкала на квартирі Андрія Терентїйовича та Галини Олександрівни Тудорів.

Настав день, коли в їхню квартиру увірвалися гестапівці і забрали усіх. Як розповідала Галина Олександрівна, в гестапо їх тримали три дні. Робили очні ставки з Хохловою. Але на допитах жоден з трьох не зрадив, не видав іншого. Не маючи доказів проти подружжя, фашисти мусили їх відпустити. Сашу Хохлову вони бачили востаннє – відважну підпільницю замордували в катівнях гестапо.

Так обірвалося у розквіті літ життя самовідданих патріотів Віктора і Олександри Хохлових.

Здавалося б усе зрозуміло... Віктор Хохлов – молодий підпільник, активіст, герой замучений у катівнях гестапо. Безперечно так воно і є, але працюючи в державному архіві громадських об‘єднань мені до рук потрапила дуже цікавий документи, знов ж таки з печаттю „цілком таємно”, який показує певних діячів київського підпілля у новому світлі:

Витяг з докладної записки

Секретарю ЦК КП(б)У товариша Коротченка Р. С,

Про Київське підпілля

Підготовлено інструктором оргінструкторного відділу ЦК КП(б)У Мироновим

22.05.1943 року

В кінці жовтня 1941 року, коли з залишеного при відході підпілля був заарештований гестапо секретар міськкому ЦК КП(б)У товариш Рудешко, а потім пішли масові арешти і переслідування районних підпільних працівників, в результаті чого було багато заарештованих і розстріляних, а частина, яка боялась арешту покинула місто Київ. Тоді на початок листопаду 1941 року був скликаний Івакіним, їм же створений міськком КП(б)У, з участю представників підпільних районних оргбюро, на якому Івакін заявив:

15

„Залишене по місту Києву партійне і комсомольське підпілля не встигне нічого зробити зрадницьке розгромлене і розсіяне. Зараз в Києві залишилось єдине підпілля – це підпілля створене нами. Хохлов, який залишився у Київському міськкомі ніякої діяльності не проявляє. Тому з сьогоднішнього дня наше підпілля є єдиним і основним в Києві і ми починаємо активно розвивати свою діяльність.” (Ця заява Івакіна була повністю виконана).

В січні або на початку лютого 1942 року по завданню Івакіна був отруєний тов. Хохлов ніби то за те, що він відмовився віддавати цінності, залишені йому для підпільної діяльності.

Спочатку на засіданні міськкому КП(б)У було доручено Ревуцькому і Кучеренко вбити Хохлова, але коли вони відмовились, Івакін доручив іншим, які під час випивки на Сирці отруїли Хохлова.

Після отруєння Хохлова у нього особливих цінностей не знайшли. Як далі повідомив тов. Скляренко, що Хохлов ніби то ніби був пов’язан з Шамрило – секретарем київського міськкому КП(б)У, котрий не вибравшись з київського оточення, повернувся і посилився в одному з сіл біля Києва.

Ніби то Хохлов, коли від нього Івакін вимагав цінності, заявив, що він без дозволу Шамрило нікому нічого не дасть і відмовився вказати Івкіну місце знаходження Шамрило.

Іншим, безумовно не менш цікавим, є документ, який розкриває всі обставини смерті Віктора Хохлова:

Довідка про стан Київської міської підпільної партійної організації на 25 квітня 1943 року.

Для керівництва підпільної партійної роботи у місті Києві були залишені: секретарем міськкому тов. Руденко і його заступником тов. Хохлов; дублером секретаря міськкому залишено тов. Бруз.

Безпосередній зв’язок з залишеними керівниками міської підпільної організації тов. Руденко, Бруз, Хохловим не встановлено, а також точно не встановлено, а також точно не з’ясовано їх долі.

16

За матеріалом, які є в ЦК КП(б)У до теперішнього часу про залишених для керівництва міської підпільної організації міста Києва тов. Хохлов відомо наступне:

5 травня 1942 року у місті Ворошиловград від заступника секретаря підпільного міськкому партії тов. Хохлова прибув зв’язковий тов. Козак, який виїхав з Києва 13 лютого. Козак повідомив, що товариш Хохлов проводить підпільну роботу, в якій приймають участь Кудряшов, Пащенко та інші., і що він просив надати матеріальну допомогу підпільній організації.

Послана в місто Київ зв’язкова ЦК КП(б)У тов. Шейко при відвідуванні явочної квартири товариша Хохлова 12 червня 1942 року з’ясувала, що Хохлов помер. Зв’язкова ЦК тов. Шейко повідомила: „Я цікавилась в результаті чого помер Хохлов. Віктор Гнатович хворів, але окрім того він був сильно побитий поліцією на заводі і це остаточно підірвало його здоров’я.”

Зв’язковий ЦК КП(б)У товариш Козак (присланий Віктором Хохловим), який знаходився у Києві у вересні 1942 року підтвердив смерть Хохлова у квітні 1942 року і повідомив: „Мені Володимир сказав, що у Хохлова був менінгіт. Помер він у Бинявського на квартирі. Мабуть прискорила смерть Хохлова та обставина, що забрали друкарську машину і Віктор Гнатович дуже хвилювався.”.

У докладній записці про стан роботи Київської підпільної і комсомольської організації на 1 квітня 1943 року, представленої Кучеренко і Скляренко повідомляється: „На цьому ґрунті без рішення ЦК КП(б)У, підозрюєма частина коштів у товариша Хохлова, як залишеного заступника секретаря МК КП(б)У він був відправлений на смерть Івкіним і Кудряшовим.”

2.3. Вулиця Сім’ї Хохлових у Києві

У будь якому разі Віктор та Олександра Хохлови зробили великий внесок у перемогу над фашистами, за що поплатились власним життям. Саме

17

тому за героїзм і самовідданість в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників В. Г. Хохлова було нагороджено посмертно орденом Леніна і медаллю „Партизану Вітчизняної війни” I ступені. Поховані Віктор Гнатович і Олександра Гнатівна на Лук’янівському кладовищі. Недалеко й вулиця, яка носить ім’я Сім’ї Хохлових.

Зараз на будинку №43,