Реферат на тему:
Система оподаткування у Вольностях Війська Запорозького Низового часів Нової Січі
Окремим аспектом взаємостосунків суб'єктів господарювання - запорожців-зимівчан і владних структур в Запорозьких Вольностях є система оподаткування. Побіжно цього питання торкались відомі дослідники Запорожжя починаючи з А.Скальковського, який головним прибутком Війська вважав царське жалування, а на останнє місце ставив військову здобич. Він між іншим наголошував що ''...податки платили тільки сімейні козаки і поспольство. Вони (податки - О.О.) були постійні і тимчасові. Постійні складали 1руб. або 1,50руб. з сім'ї.1 Д.І.Яворницький в переліку головних Військових прибутків ставить на перше місце військову здобич, а податки на передостаннє місце перед царським жалуванням. Цим підкреслюється, з одного боку, військова основа козацької корпорації, а з іншого - певна незалежність Війська від царської милості.2 Особливо детально розглядали ці питання дослідники новітнього часу. М.Е. Слабченко описав всі види повинностей на всі категорії населення Вольностей.3 В.Голобуцький, стисло охарактеризував лише податки посполитих, які накладались Кошем на окрему слободу, а розподіл належав самій громаді даного поселення.4 Останнє посилання є не зовсім коректним. З числених ордерів Коша видно, що остаточне визначення суми податку належало місцевій паланковій адміністрації, яка робила це не без участі сільської громади. ''Предлагаем вам (Протовчанському полковнику - О.О.) - говорилося в одному з ордерів,- объехав владения свои налог определить на каждое село смотря по имуществам - хуторам, мельницам, промыслу и другим состояниям кто чего достоин положили реестр и собрали такову расписаную сумму.''5 Дійсно, податки з слобід збирали деференційовано. В 1760 році з 107 ''козаків Самарських при Новоселиці'' зібрано було 147 руб., а з 127 козаків Новокодацьких зібрали 110руб.6 Простий підрахунок показує, що на одного козака в першому випадку припадало 72 коп., а в другому 1.15коп. Але насправді ніякого урівняння в оподаткуванні не було. Рівень податків певною мірою залежав і від урожайності і взагалі від продуктивності того чи іншого господарства.
Майновий стан кожної сім'ї мав велике значення для визначення розміру податків і тому місцева адміністрація щорічно складала загальний майновий реестр не тільки всього свого відомства,7 а й докладний майновий перелік кожного одруженого козака, як це було зроблено в Протовчанській паланці в 1770 році.8 Подано роспис по восьми селам трьох категорій населення, що сплачували податки: піших, тяглих і підсусідків, до яких було зараховано і козаків ''...що без найму і в наймах живуть в обивателів.'' ''Полагая на одного тяглого 80 коп., на пішого хату - 30коп., на підсусідочну сім'ю по полтині,'' а на згаданих козаків по 70 коп.'' Така ж ''роспись'' була зроблена і по селам Орільської паланки, де серед оподаткованих бачимо й Нехворощанський Успенський монастир.9 В таких "росписах" зустрічаємо й іншу духовну установу - Пустинно-Самарський Миколаївський монастир, який у 1769 році відмовився сплачувати призначений йому податок в 18 крб, що й викликало жваве листування між ним і Кошем.10
Таким чином, оподаткуванню пiдлягали майже всi категорiї населення вiд поспольства до козакiв "...що в наймах i без найму живуть в обивателiв", i навiть церковнi установи та окремi духовнi особи.11 Разом з тим, зимiвчаки не сплачували нiяких визначених щорiчних грошових податкiв, принаймi жодного документа про це невиявлено, як не маємо й даних про будь якi iншi податки i повинностi. Щоправда є окремi згадки про постачання до Коша худоби.12 Але не ясно, чи з приватних, а чи з вiйськових зимiвникiв вона постачалась i наскiльки обов'язковим i регулярним був цей акт з боку приватних осiб. Маємо лиш певнi данi про натуральне сезонне оподаткування володарiв лодiйних млинiв. Наприкiнцi сезону вони поставляли "...самое чистое годное до церкви божией мерою от каждого каменя по бочке коропской пшеничного i 4 коробки житнього." При цьому зборщики часто допускали зловживань, а iнколи намагались збирати цей податок грошима: "...по три полтини грошей насильно взяли чего нiкогда не було".13 Сталий грошовий податок було встановлено лише для володарiв шинкiв - 2,5 руб. з будки, а якщо вiн з льохом - 5 руб.14 Крiм того саме зимiвчаки-пiдприємцi були тим джерелом доходу що платила мито з торгiвельних оборудкiв. Чим активнiшими були їх торгiвельнi зв'язки, тим бiльший податок сплачувався до Сiчi й паланкової адмiнiстрацii. Для них існували чiтко встановлені платежi: - "...за перевiз болшой полской бути з горелкою - 50 коп., за воз пшена й пшеничного борошна за четверной - 25 коп., паровичний i житнiй - 50 коп. За воз четверной з риби - 30, а паровичний - 50 коп. " Все це подiлялось на три частини, з яких двi йшло в Сiч, на "паламарню i канцелярiю", а одна залишалась паланковiй адмiнiстрацiї.15
Таким чином, за зимiвчаками, як за членами сiчових куренiв можна визнати за основну - традiцiйну вiйськову повиннiсть, якої багато хто намагався уникнути. Решта податкiв здiймалась так би мовити за загальним принципом i їх розмiр залежав вiд заможностi господарiв.
Важливим аспектом для з'ясування рівня оподаткування, були торгiвельнi оборудки з сусiднiми народами, якi давали Сiчi найбiльшi прибутки. Обсяг торгiвельних операцiй з Кримом сягав багато бiльше 60 тис. руб. за рiк, а з Туреччиною 200-250 тис. руб.16 За часiв Нової Сiчi сумнозвiсний Муравський шлях перетворюється у виключно торгiвельний. До нього з правого берега Кiнських Вод тулились зимiвники запорожцiв, а з iншого берега -