РЕФЕРАТ
На тему:
“Життя і діяльність Костянтина і Мефодія”
ПЛАН
І. Поява і розвиток старослов’янської мови.
Передумови створення моравської місії.
Дитячі та юнацькі роки братів Костянтина і Мефодія.
ІІ. Подорожування братів із своїми учнями.
Розробка ними багатьох праць.
Створення першої слов’янської абетки.
Смерть Костянтина.
ІІІ. Переслідування німецькою владою старослов’янської мови.
Арешт князя Ростислава.
Його смерть.
Ув’язнення і визволення Мефодія.
Смерть відомого просвітителя.
ІV. Найвідоміші кирилицькі і глаголицькі пам’ятки, досліджувані вченими.
Протягом багатьох років учених цікавлять такі питання: коли і як народилась слов’янська писемність, слов’янська абетка і чи мали наші предки до цього якісь інші писемні знаки? Не така то вже проста справа знайти відповідь на ці питання. Тривалий час побутувала думка, ніби наші далекі пращури завели писемність лише після хрещення Русі, коли з Візантії та Болгарії прийшли на Русь богослужебні християнські книги.
Чи так це? Адже писемність і книга – не те ж саме. Проти цього ніхто не заперечує, поза як у Болгарії і у Візантії було розвинуте книжкове мистецтво. Але інша річ писемність. Вона, як відомо, народжується тоді, коли виникає потреба в народу, що створює її. А слов’янські племені ще до Хрещення Русі досягли того рівня суспільного розвитку, коли писемність стає необхідністю. Цього вимагало зародження державності, торгівлі, дипломатичних відносин. Які ж були перші слов’янські письмена? У Багатьох місцях, де колись селились наші пращура, особливо у Північному Причорномор’ї, археологи не раз знаходили та й досі знаходять – на кам’яних плитах, надгробках, амфорах – таємничі, незрозумілі знаки. Можливо, то знаки власності, тамги. А може знаки примітивної, а тому давно вже н придатної і цілком забутої найстародавнішої писемності. Пізніше, після розкопок археологів, було розкопано ще багато різних могильників, договорів, духівниць, грамот, на яких були також своєрідні знаки писемності, якими користувались давні слов’яни. Проте, все це – ще не так слов’янська писемність, що її з певністю можна було б вважати попередницею сучасного алфавіту. Прямий його попередник – алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм, про яких буде згадуватись далі: Тому можна сказати що виникнення старослов’янської мови і відомої нам слов’янської писемності тісно пов’язано з історичними умовами життя слов’ян в ІХ ст. і в тому числі з боротьбою західних слов’ян проти загарбницької політики Священної Римської імперії та латино-німецького духовенства, Велико морське князівство, яке виникло в 830 р., вело інтенсивну боротьбу з германськими імператорами. ВА ході цієї боротьби один зі германських князів, князь Ростислав, вирішив оперись на союз з Візантією, у якій він намагався найти майбутнього союзника, З цією метою князь Ростислав згодився прийняти християнство з його східно візантійською різноманітністю, яке відрізнялось від католицького (римського) тим, що Візантія дозволяла відправляти релігійні обряди й богослужіння на рідній мові того народу, що сповідував християнство, а римська церква визнавала богослужіння лише на латинській і грецькій мовах. У 862 чи 863 рр. у Константинополь прибуло посольство від князя Ростислава з проханням прислати в Маравію проповідників, які змогли б навчити слов’ян християнства на їхній рідній мові. На сході Візантії на той час складалася тяжка політична ситуація. І тому союз Моравії з Візантією був вигідний обом сторонам. Тому імператор Візантії Михайло ІІІ позитивно віднісся до прохання князя Ростислава і вирішив відправити в Моравію місію, на чолі якої виступали два брати – Костянтин і Мефодій. Головна роль цієї місії належала молодшому братові Костянтину, який і започаткував старослов’янську азбуку і став першим перекладачем грецьких церковних текстів на мову слов’ян. Візантійські літописці намагались не розголошувати про діяльність Костянтина і Мефодія, проте це пояснюється тим, що місія “солунських братів” мала велике історичне значення для слов’янського світу, а не для Відстоювання інтересів Візантії. Офіційна Візантія, відрядивши місію, перестає цікавитись роботою слов’янських просвітителів, не підтримувала з ними ніяких зв’язків.
Головним джерелом для вивчення життєвого і творчого шляху братів є “Житіє” - літературні твори про діяльність Костянтина і Мефодія, які були написано на початковому етапі формування старослов’янської мови тими, хто був добре обізнаний з обставинами, що виникли тоді у слов’янській писемності і діяльністю слов’янських просвітителів. Списків “Житія Кирила” налічується більше трьох десятків, а “Житія Мефодія” – вісім. “Житія” називаються “Паннонськими” том, що О.Горський, який відкрив їх, вважав, що вони написані у Паннонії, хоча інші вчені цього не підтверджують. Серед дослідників немає єдиної думки щодо авторства житій: В.Ундольський вважав їх автором Климента – одного з учнів Костянтина й Мефодія; П.Шафарик “Житія Кирила” приписував Клименту; а “Житія Мефодія” – Гораздові, учню Мефодія. Всі ці матеріали, разом узяті дають нам можливість представити собі особистості, які винайшли старослов’янські азбуки і про обставини зв’язані з виникненням і розвитком старослов’янської писемності та старослов’янської мови. Костянтин і Мефодій народились в грецькому місті Солінь (Фессалоніки, Салоніки) – великому портовому промисловому і торговому центрі. Населення міста складали переважно греки і слов’яни, тому брати могли знати слов’янську мову з дитинства. Національність Костянтина і Мефодія в літописних джерелах прямо не вказується, тому одні дослідники вважають їх греками, болгарами. Їхній батько, за афонською легендою, був болгарином, а мати – грекинею. Родина належала до вищих кіл тодішнього суспільства. Батько Лев обіймав посаду друнгарія–стратига – другої людини у найвищій військовій ієрархії Візантії. У родині Лева було сім синів, найстаршим з яких був Мефодій (815-885рр.) високий та дужий юнак,
