“Життя і діяльність Костянтина і Мефодія” - а найменшим – Костянтин (827-869 рр.). Мефодій у вісімнадцятирічному віці у 833 р. поч�...

Реферат - “Життя і діяльність Костянтина і Мефодія”

а найменшим – Костянтин (827-869 рр.). Мефодій у вісімнадцятирічному віці у 833 р. почав військову службу в імператора Феофіла, де виявив виняткові здібності. Коли йому виповнилось 20 років, його призначили воєводою у слов’янській області. Обіймаючи цю посаду близько 10 років, Мефодій досконало вивчив слов’янську мову і набув великого життєвого досвіду. Раптово він залишає військову адміністративну службу і згодом постригається в монахи. Ставши настоятелем невеликого Монастиря Поліхрон на Азіатському березі Мармурового моря біля гори Олімп, він веде тихе і скромне життя, заглибившись у вивчення книжок. Є свідчення про те, що саме він зумів переконати болгарського князя Бориса прийняти християнство і охрестив його. За заслуги Мефодія у поширенні християнства в Болгарії партіях запропонував йому сан архієпископа. Та він відмовився і обрав посаду настоятеля монастиря поліхрон. Костянтин молодший брат, був блідим, худорлявим, мав великі темні очі. З дитинства виявляв виняткові здібності до науки. Як розповідається у “Житті”, хлопчиком він бачив сон, ніби його батько зібрав усіх дівчат Солуні і запропонував йому обрати собі дружину. Оглянувши всіх він вибрав найпрекраснішу на ім’я Софія. “Софія” у перекладі з грецької означає мудрість. Після смерті батько, коли Костянтину виповнилось 14 років, один з найближчих до імператора людей – Логофет, почувши про визначні здібності й розум юнака забирає його до столиці. Логофет, після смерті імператора Реафіла у 842 р. став регентом малолітнього імператора Михайла ІІІ, а фактично – правителем Візантії. Про виняткові здібності хлопчика Логофет дізнався від відомого візантійського вченого-математика Лева і відправив Костянтина до Константинополя, де той навчався разом із майбутнім імператором Михайлом. Одним із учителів Костянтина був знаменитий Фотій, який пізніше став візантійським патріархом. За короткий час, юнак вивчив граматику, діалектику, риторику, арифметику, геометрію, астрономію, музику, проте, відмовився від блискучої кар’єри, яку йому пропонували при дворі, і посів скромне, але почесне місце патріаршого бібліотекаря при найбільшішій у Константинополі церкві святої Софії. Невдовзі він кидає це місце, їде на півроку в один із монастирів у Малій Азії. Після повернення очолив кафедру філософії у Константинопольському університеті, де прославився своїми лекціями і публічними виступами, хоч був ще дуже молодий. Завдяки своїм ораторським здібностям, отримує перемогу у публічному диспуті з колишнім патріархом Іоаном VІІ Граматиком. Після цього його призначають керівником візантійських дипломатичних місій у Сірії. Хазарії, та Арабському Халіфаті, де він виступає публічним захисником православ’я, здобуваючи перемогу над опонентами. Дорогою до Візантії до хазар Констант зупиняється в грецькому місті Херсонес (слов’янська назва Корсунь). Там він вивчає єврейську мову, якою користувались вищі кола хазар після прийняття іудейства. Швидко оволодівши цією мовою, він навіть складає граматику єврейської мови, яка на жаль не збереглась. Під час перебування у Херсонесі він розшукує мощі римського єпископа Климента (між І та ІІ ст. н.е. язичники втопили його з якорем на шиї) і забирає їх із собою до Візантії. До середини ІХ ст. серед східних слов’ян було багато тих, хто вже прийняв християнство. Так за свідченням Фотія, на початку 60-х років було охрещено багато “россів” у тому числі цілу князівську дружину. В деяких джерелах знаходимо свідчення місіонерської діяльності Костянтина серед слов’янських племен на річці Берегальниці за 7-8 років до моравської місії. Після завершення Хазарської місії Костянтин знову відходить від активного політичного та наукового життя й оселяється у монастирі на горі Олімп, де жив і Мефодій. Там у Монастирській бібліотеці, близько 5 років він вів бесіди з книжками” і, за гіпотезами вчених, уперше почав роботу над створенням слов’янської азбуки.

Життєвий шлях Костянтина і Мефодія – це зразок служіння переконанням та ідеям, суспільним інтересам. Усе своє життя вони боролися за втілення власних ідеалів, не прагнучи слави, багатства, кар’єри. Обоє братів ніколи не мали дружин, дітей, власного пристановища, усе своє життя мандруючи різними країнами, і навіть померли на чужині. До нас не дійшов жоден із літературних творів Костянтина і Мефодія, хоча відомо, що вони написали і переклали багато наукових і літературних праць. Ми навіть точно не знаємо, яку азбуку створив Костянтин.

Молодшого брата називали філософом, він увесь час тікав від мирської суєти до монастиря, де багато читав, набирався знань, якими потім щедро ділився під час просвітницьких місій. Він писав, а Мефодій перекладав його роботи. Молодший брат створив слов’янську азбуку, а старший зумів впровадити її в слов’янському світі, домогтися визнання її навіть Римом, організувати школи, де продовжувались традиції “солунських братів”. Освіченістю та науковістю молодший брат переважав старшого, який зарекомендував себе здібним організатором і талановитим керівником.

Старший, досвідченіший, фізично загартований Мефодій турбувався та опікувався Костянтином, який був хворобливим, він супроводжував його у поїздках, місіях. Є свідчення. Що Костянтин працював над створенням слов’янської азбуки ще до Моравської місії у Константинополі та Монастриі Поліхрон за активної участі Мефодія. Це письмо згодом стало називатись глаголицею. Точного уявлення про первинний вигляд глаголиці ми не має, бо найдавніші тексти, які збереглися, молодші за новостворені на 150 років, а за цей час азбука могла зазнати великих змін, що підтверджується долею глаголиці у хорватів. Створення алфавіту стало лише першим кроком у підготовці моравської місії. Треба було здійснити переклад на слов’янську мову, богослужебних книжок, насамперед Євангелія – найважливішої книги церковної служби.

Наприкінці 863 р. після довгої підготовки моравська місія на чолі з Костянтином філософом

Сторінки: 1 2 3 4