вершиною акторської майстерності Миколи Карповича були героїко-драматичні і трагедійні образи: Назар Стодоля, Богдан Хмельницький, Сава Чалий, Тарас Бульба, командор (“Камінний господар” Лесі Українки), воєвода (“Мазепа” Ю. Словацького та інші.
Ціла низка талановитих сценічних образів, створених Миколою Садовським, гідно репрезентує зразки високої театральної культури, є прикладом вірного служіння своєму народу і об”єктом уважного вивчення нинішніми молодими діячами мистецтва.
Коротка довідка про Миколу Карповича Садовського
Дата народження: 01/12 1856
Місце народження: с. Кам'яно-Костовате (нині Братського району Миколаївської області)
Дата смерті: 07/03 1933
Місце смерті: Помер у м. Києві
Фах: актор, режисер, театральний діяч, письменник
Місце роботи:
У 1882-83 рр. та 1885-88 рр. грав у трупі М. Кропивницького
у 1883-85 рр. - у трупі М. Старицького
У 1888-98 рр. створив власну трупу
У 1905-1906 рр. - директор і режисер театру товариства “Руська бесіда” у Львові
У 1906 р. - з М. Заньковецькою заснував у Полтаві пересувний театр, що у 1907 р. став першим стаціонарним українським театром у Києві.
У 1920 р. з трупою виїхав до Галичини
У 1921-23 рр. очолював перший український професійний театр у Закарпатті (Руський театр товариства “Просвіта” в Ужгороді).
Місце навчання: , Навчався у Херсонській гімназії (1868-69 рр.)
, та Єлисаветградському реальному училищі (1869-1877 рр.)
, У 1878-1880 рр. навчався у Київській та Одеській військових школах.
Примітки: Брав участь у російсько-турецькій війні. Весь час грав у аматорських театральних гуртках. У 1880-81 рр. служив у м. Бендери, де познайомився М. Адасовською (М. Заньковецькою). У 1881 р. демобілізувався і вступив актором до української трупи Г. Ашкаренка у Кременчуці. Жив біля Праги. У 1926 р. повернувся на Україну Продовжив роботу як актор, режисер у Києві. Харкові, виступав реформатором театру. Садовський перекладав на українську мову твори М. Гоголя, О. Островського, Л. Толстого, А. Чехова. Написав лібретто до опери М. Лисенка "Енеїда" (за І. Котляревським). Велику цінність являють собою його мемуари "Спогади про російсько-турецьку війну" (1917), "Мої театральні згадки" (1907-29).