Реферат на тему:
Михайло Васильович Остроградський (1801 — 1862рр.) – відомий педагог і вчений
Михайло Васильович Остроградський народився 12 вересня 1801 р. в с. Пашенному Кобиляцького по-віту Полтавської губернії. Культур-на родина, працьовитий народ, ши-рокі лани і зелені гаї — ось у таких умовах минули дитячі роки майбут-нього вченого. Малого Михайлика цікавило все: як запрягають коней і орють землю, як працюють вітряк і водяний млин. Особливо цікавило його те, що можна було вимірюва-ти. Він завжди носив із собою мотузку і вимірював глибину коло-дязів, розміри будівель, величину земельних ділянок.
Коли Михайлові сповнилося 9 ро-ків, його віддали в пансіон при Полтавській гімназії. Спочатку навчан-ня проходило досить успішно. Але в старших класах справи погіршали. Батьки вирішили віддати його, як дворянина, в один з гвардійських полків у Петербурзі. Але родичі переконували батька, що юнакові краще продовжувати навчання у ви-щій школі і запропонували влаш-тувати Михайла Остроградського в Харківський університет. Вступити до університету відразу Остроградський не міг через недостатню під-готовку. Він почав відвідувати лек-ції на правах вільного слухача, го-туючись одночасно до вступу на один з факультетів університету. У 1817 р. його було зараховано сту-дентом фізико-математичного фа-культету Харківського університету. Через якийсь час Остроградський захопився математичними дисцип-лінами і на кінець 1820 р. відмінно склав заліки з усіх дисциплін. Рек-тор університету Т. Ф. Осиповський, зважаючи на особливі успіхи моло-дого математика, мав намір надати йому відразу звання кандидата ма-тематичних наук. Але рада відділу фізико-математичних наук висловилась проти цього і запропонувала йому складати екзамени вдруге. Остроградський успішно склав усі екзамени, крім екзамену з філосо-фії, до складу якої входили і бого-словські науки. Професор, який ви-кладав цю дисципліну, відмовився приймати екзамен на тій підставі, що Остроградський не відвідував його лекцій, і написав наклепницьку доповідну записку до ради універ-ситету, в якій звинувачував Остроградського і Осиповського в безбож-ності. Міністерство освіти і духов-них справ, якому було передано справу, вирішило звільнити з поса-ди ректора Осиповського, а Остроградському запропонувало складати екзамени втретє.
Остроградський відмовився екза-менуватися втретє і залишився без атестата про закінчення універси-тету. Він вирішив їхати в центр світової науки того часу — Париж.
У серпні 1822 р. Михайло Остро-градський вже був у Парижі. Під керівництвом таких видатних уче-них, як Лаплас, Фур'є, Ампер, Пуассон, Коші, він енергійно вивчає математичні дисципліни, фізику, ме-ханіку, астрономію. За короткий час успішними дослідженнями в га-лузі математики він привернув до себе увагу провідних французьких учених. За їх рекомендацією Остроградський починає працювати в ко-легіумі Генріха IV.
У 1826 р. Остроградський подав Паризькій академії наук свою пер-шу наукову працю «Про хвилепо-дібний рух рідини в циліндричній посудині», її було схвалено і надру-ковано. Перші наукові досягнення молодого Остроградського створили йому авторитет серед французьких учених і зблизили з ними: з Пуас-соном і Коші він був у дружніх стосунках, у Лапласа його прийма-ли вдома як члена родини. Дружба з видатними математиками не тіль-ки сприяла науковим досягненням Остроградського, а й допомагала в біді. Батько Остроградського, незадоволений довгим перебуванням си-на за кордоном, перестав висилати йому гроші. Михайло Васильович заборгував значну суму грошей гос-подареві готеля, за що його поса-дили у в'язницю для боржників. Коші, довідавшись про сумну долю Михайла Васильовича, визволив його, заплативши усім кредито-рам.
Після шестирічного перебування в Парижі Михайло Васильович ви-рішив, що він оволодів уже верши-нами тогочасних наукових знань і може повернутись на Батьківщину.
На початку 1828 р. Остроград-ський прибув до Петербурга. Нау-кові кола Петербурга зустріли мо-лодого вченого з радістю і надією, а офіційна поліцейська Росія — з недовір'ям і підозрою. Після при-буття в Росію його було взято під суворий таємний нагляд поліції. Ми-хайло Васильович мріяв про органі-зацію на європейський лад науко-вої роботи на рідній землі. Його авторитет серед петербурзьких дія-чів науки був високим і незапереч-ним. До нього приєдналася група вчених-математиків, яка прагнула дізнатися про найновіші погляди, методи в галузі математичного ана-лізу, механіки, фізики тощо.
У грудні 1828 р. Петербурзька Академія наук обрала Остроградського ад'юнктом прикладної ма-тематики, у 1830 р. він одержав звання екстраординарного академі-ка, а через рік був обраний орди-нарним академіком. Одночасно він читав лекції в таких вищих нав-чальних закладах, як морський ка-детський корпус, інститут інженерів шляхів сполучення, головний педагогічний інститут, головне інженер-не і Михайлівське артилерійське училище. З 1847 р. протягом майже 15 років Остроградський працював при штабі головного начальника військових навчальних закладів на-глядачем за викладанням матема-тики.
У 1829—1830 pp. Михайло Васи-льович написав науковий твір «Курс небесної механіки» і під час від-рядження до Парижа подав його Паризькій академії наук. Французь-кі вчені дали чудову характеристи-ку цій праці. Твір Остроградського був надрукований французькою мо-вою в Петербурзі. Це творче відря-дження Остроградського до Пари-жа піднесло його авторитет і принесло йому славу першого вченого-математика Росії. Його ім'я стало широко відоме за кордоном. Паризька академія наук обрала його своїм почесним членом-кореспондентом; він був обраний членом Турінської, Римської і Американ-ської академій; Олександрівський університет (м. Вільно) обрав його своїм почесним доктором. Молодий талановитий академік Михайло Ост-роградський здобув широку попу-лярність і серед своїх співвітчизників. Залишилися відомості, що мо-лодим вступникам до університету батьки говорили: «Бажаємо тобі бу-ти другим Остроградським».
За свою майже 40-річну наукову діяльність Михайло Васильович на-писав понад 50 наукових праць з різних галузей математики: мате-матичного аналізу, аналітичної і не-бесної механіки, математичної фізи-ки, балістики тощо.
У, 1837 р. Остроградський видав лекції, які він читав
