ПавлоІ, наводячи свої порядки при дворі, наказав скоротити чисельність Придворної співочої капели в чотири рази. Бортнянський у письмовій формі обгрунтував неможливість виконання цього наказу. В той час це могло би прозвучати як підписання вироку про власне розжалування, якщо не гірше. Але, на диво, результат був фантасти-чним. ПавлоІ, напевно, не міг відказати прославленому композитору. Склад Придворної співочої капели залишився таким, яким його подав Бортнянський.

Хор для Бортнянського був однією великою родиною. Він сам виріс в цій родині. І тепер створював всі умови для нормального побуту і життя своїх підопічних. Він особисто прослуховував всіх кандидатів в капелу. Як і раніше, привозили багато співаків з Украї-ни. Бортнянський розмовляв з кандидатами, перевіряв в першу чергу їх голоси, а потім уважно вивчав здібності до інших наук.

В перші ж місяці капела під управлінням Бортнянського співає у Ермітажному театрі хорові концерти. Дмитро Степанович наре-шті добився відділення основного хору від хору, призначеного для теа-тральних вистав. Залежність придворної капели від оперних поста-новок закінчилась, але залишалась друга залежність – від непрогнозованих забаганок імператора.

5 квітня 1797р. у Москві на урочистому прийомі на честь коронації Павла хор співав “Песнословие”, автором якого був Борт-нянський. Імператор був задоволений.

- 25 -

28 квітня 1797р. Бортнянський отримує новий чин – стат-ський радник, що відповідає армійському бригадиру(генералу).

Дуже багато було у Бортнянського адміністративних і папе-рових справ. Приходилось допомагати співакам із житлом. А влітку, коли імператор виїжджав у Павловськ, співаків приходилось поселя-ти на своїй дачі. Втаких умовах потрібно ще і музику писати, і служ-бу виконувати – керувати співочою справою. А більше всього – дбати про майбутнє російського хорового концерту.

Писати хорові концерти Бортнянському приходилося давно. В Італії він пробував свої сили в цьому жанрі. Повернувшись до Росії, він з великою наснагою взявся за створення хорових концертів. Хоровий концерт став звичним жанром в часи КатериниІІ. Виконувався він в першу чергу в кульмінаційних моментах літургій, а також під час ін-ших служб. Тексти концертів складали строфи псалмів, але деколи визначались вони самим композитором. Для виявлення індивідуально-сті автора музики в хоровому концерті відкривалось немало можли-востей.

Бортнянський глибоко розумів силу хорового багатоголосся, дію-чу на слухача. В цьому жанрі він виражав себе з найбільшою відда-чею. Можливість виявлення своїх здібностей в цьому жанрі вабила його, як, зрештою, і багатьох композиторів того часу.

Вплив іта лійської традиції в хоровій творчості Бортнянського вельми відчутний. Давала себе знати школа заморських вчителів. Але він шукав інакших музичних форм. Введення російської пісні на теа-тральну оперну сцену також ще не стало визначальною тенденцією.

Один за другим пише Бортнянський свої концерти. Вони друку-ються найкращими видавництвами, Виконуються найкращими хора-ми. Але справжнього результату нібито й немає.

На початках він вводив в музичну структуру хорових концертів мелодії українських і російських народних пісень, що якнайкраще ляга-ли в загальний стрій концертів, тому що були побудовані по законах гармонії, дуже близьких до італійського стилю.

- 26 -

Бортнянському були близькі і згодилися закони древньоруського співу, співвідношення і повторення звуків. Всі ці досягнення він приво-див до професійної форми. Так він робив незвичні відкриття, вперше визначав цілі тенденції, які будуть властиві творчості великих композиторів наступного ХІХ-го століття, не тільки російських, але і європейських.

Бортнянський шукав і знаходив у кращих своїх концертах син-тез основних хорових форм європейської і російської хорових культур. Це був зовсім новий ступінь в російській хоровій музиці.

Бортнянський жив тим, що він робив, виконуючи свої обов язки і не поспішаючи перетворював у життя свої задуми. За тридцять ро-ків ним написано більше 50-ти хорових концертів. Майже в кожній лінійці його концертів можна впізнати мелодії народних пісень, мазу-рок і багато іншого. Результат такого синтезу був вражаючим. Найвишуканіші знавці європейської музики були в захопленні від почу-тих хорів Бортнянського.

Поступово, з року в рік, Бортнянський добивався від хору капели того, щоб він міг виконувати його концерти на тому рівні, який лежав в основі їх задуму. Для цього була потрібна спеціальна підго-товка. Хорові партії поділялись на п ять шість і навіть дев ять голо-

сів.

Вводились новшества. Вироблялась агагіка(заповільнення або прискорення), динаміка і артикуляція. В партитурі давались пись-мові рекомендації. Це надавало хору більшої організованості. Для упо-рядкування динаміки стали використовувати позначення сили звуку, нюансів. Це була справжня наука хорового співу, яка вже обіцяла дати свої перші плоди.

Тепер Бортнянський вирішив розширити виконавську діяльність капели. Почались щотижневі відкриті концерти в залі Капели – вдень по суботах. З самого першого виступу капели зал був переповне-ний. Бортнянський завжди сам диригував хором.

Капела розросталась, набувала сили, отримала успіх. Бортнян-

- 27 -

ський, як педагог і порадник, був потрібний всім. Його учні роз їжд-жалися по всій країні і привозили з собою не тільки його традиції, але й твори свого вчителя, які одразу ж входили в місцевий репертуар.

Бортнянський в своїй хоровій творчості виразив максимум того, на що був здатний сам і на що його могла надихнути епоха. Він був одним з небагатьох музикантів, який переступив з епохи Катерини в епоху Олександрівську, вдало обминувши всі дивацтва короткого, але пам ятного для