За радянської влади на третьому поверсі музею існувала таємна кімната, якою опікувався головний хранитель, людина енциклопедичних знань Любомир Кречковський. Там зберігалися іконостаси, різьблені хрести, інші сакральні речі та твори, пов'язані з життям письменника Андрія Чайковського, забороненого комуністами.

Після розпаду СРСР музей підстерегла інша біда — безгрошів'я і нерозуміння нової влади, до якої прийшли політично активні, але не дуже обізнані з проблемами культури люди. Були навіть натяки на недоцільність фінансування «виставкової етнографії» в умовах економічної кризи і пропозиції передати приватній банківській установі привабливе приміщення музею. У ті скрутні часи, кажуть його працівники, хтось скидався на пляшку, а вони — на збереження фондів. Самі чергували ночами, бо не мали коштів ні на воєнізовану охорону, ні на сигналізацію. Та найстрашніше тоді було втратити контакт із народними майстрами.

Сьогодні в музеї зберігається понад 50 тисяч експонатів від часів трипільської культури до наших днів. Із них виставлено лише близько трьох відсотків, решта — в запасниках. Окрім високомистецьких творів, зокрема інкрустованої зброї, розписів на кахлях, чудової колекції картин і жіночих прикрас, тут лежать речі ужиткового призначення — кептарі, кожухи, тайстри, череси, ліжники, кресані, бартки тощо.

Музей — знаний і шанований в Україні і поза її межами. Його унікальні експонати захоплено — майже як цісар Франц-Йосиф І — оглядала «незалежна» владна еліта, включаючи перших осіб держави, проте надати статус Національного ніхто не спромігся.

Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, ідея створення якого зародилася в умовах австрійської окупації, постав на громадських засадах за панування Польщі і пережив чотири зміни систем влади, але завжди залишався національним за змістом і духом. Це вже само собою — унікальне явище.