Реферат

на тему:

Конрад Аденауер перший канцлер ФРН

Конрад Аденауер (5.1.1876 – 19.04.1967) – державний діяч ФРН.

Конрад Аденауер народився в м. Кельн. Після закінчення університету Аденауер примкнув до католицької партії центру, оскільки виріс у релігійному середовищі. У 1912 році його обрали І помічником обербургомістра Кельна, а в листопаді 1917 р. він став мером Кельна, активно включався в політичну діяльність. У березні 1933 р. Аденауера позбавлено всіх посад і привілеїв, але концтабору, куди потрапили більшість членів партії центру, йому вдалось уникнути. Після замаху на фюрера 1944 р., у якому Аденауер не брав участі, його заарештувала служба безпеки. У 1945-1948 рр. Аденауер займався політичною діяльністю, дістаючи беззастережну підтримку американської влади. Перемігши на виборах канцлера у вересні 1949 р. у віці 73 р. Аденауер обіймав посаду глави уряду до 1963 р. Він великою мірою сприяв зміцненню демократичних інститутів ФРН.

В 1901 році закінчив університет і став адвокатом. Після Першої світової війни барв участь в рухах рейнських сепаратистів. З 1920-1932 представник пруської державної ради. Був одним з керівників католицької партії “Центр” був членом спостерігаючих рад акціонерної компанії енергетичної промисловості німецького банку. З 1946 представник партії Християнсько-демократичний союз (ХДС) (спочатку в англійські зоні окупації Германії, а з жовтня 1950 у всій Західній Німеччині. Був тісно пов’язаний з іноземними монополіями. В 1948-1949 став президентом Парламентської ради. Активно брав участь в проведенні в Західній Німеччині сепаратної грошової реформи і інших мироприємствах, направлених на завершення розколу Німеччини. Після створення ФРН – федеральний канцлер в 1951-1955 рр. і міністр іноземних справ. В вересні 1955 проводив переговори з СССР про встановлення дипломатичних відносин між ФРН і СССР. Уряд Аденауера, підписало Паризьку згоду 1954 у зв’язку з якою ФРН була прийнята в НАТО. Політика уряду Аденауера сприяла відновленню в Західній Німеччині мілітаризм і реваншизм. Уряд Аденауера заборонило діяльність Комуністичної партії Німеччини (1956) і багатьох інших прогресивних організацій в ФРН. Аденауер орієнтувався на агресивне коло США, виступав за проведення політики з позиції сили по відношенню до СССР і інших соціалістичних держав. Був головним натхненником революстського курсу ФРН, направленого на ревізію основ післявоєнного улаштування Європи.

Для Німеччини Друга світова війна скінчилася 8 травня 1945 року. Країна перестала існувати як суверенна держава і була окупована військами союзників. У Німеччині не існувало уряду тому вся повнота влади в країні перейшла до контрольної ради, що працювала на засадах одноголосності та складалася з чотирьох головнокомандуючих провідних держав антигітлерівської коаліції – СССР, США, Великої Британії, Франції.

2 грудня 1946 року між Британією і США було підписано угоду про об’єднання їхніх зон окупації. Так, виникла Бізонія. У лютому 1948 р. до цієї угоди під єдналася Франція, Бізонія, трансформувалася в Тризонію. В об’єднаній західній зоні почали швидко формуватися органи влади – економічна і виконавча ради, Верховний суд, банк німецьких земель.

У Західні зоні (Тризонія) окупаційна влада прагнула зберегти економічний потенціал Німеччини. За підтримки окупаційної влади і духовенства восени 1945 р. було утворено Християнсько-Демократичну спілку (ХДС) на чолі з видатним політичних діячем Конрадом Аденауером, а потім його Баварську філію – Християнську соціалістичну спілку (ХСС) ,що дотримувалась більш консервативних поглядів, ніж ХДС. Християнські демократи заявляли про свій анти фашизм, обіцяли забезпечити загальний добробут, ліквідувати засилля монополій, дозволити робітникам участь в управлінні підприємствами. Ця програма забезпечила їм підтримку трудящих і віру. У Західній зоні утворилася також ліберальна вільна демократична партія (ВДП). Впливовою силою залишалася соціал-демократична партія Німеччини (СДПН), що відійшла від комуністичного впливу і була прихильницею активної соціальної політики шляхом проведення реформ. Значним успіхом демократичних сил стало створення єдиного профспілкового центру Об’єднання німецьких профспілок (ОНП), до якого увійшли робітники і службовці.

20 червня 1948р. в західних зонах було проведено грошову реформу. Вона зупинила інфляцію, сприяла зникненню “чорного” ринку. Схема умови дії відновлення економіки.

У вересні 1948р. скликано парламентську раду, яка розробила Конституцію. Після затвердження окупаційними властями основний закон набрав чинності 23 травня 1949р. (23 серпня). Конституція закріпила основні громадянські і політичні свободи і проголосила Західну Німеччину демократичною федеративною державою (ФРН). До складу Західної Німеччини у 1949р. увійшли 11 земель, кожна з них мала свою конституцію, законодавчі, виконавчі і судові органи. За формою правління Федеративна Республіка Німеччина стала парламентською республікою. Функції парламенту виконує бундестаг, депутати якого обираються на 4 роки. Першим президентом на парламентських виборах 14 серпня 1949р. обрано Теодора Гойса, який належав до ліберальної партії. Лідер партії, що перемогла на виборах, призначався федеральним канцлером (главою уряду), 20 вересня 1949р. сформував постійний уряд. Цим завершився процес утворення Федеративної Республіки Німеччини.

Перші роки існування ФРН були визначені високими й стабільними темпами промислового розвитку. Беззмінний міністр економіки в урядах К. Аденоуер разом з групою неоліберальних економістів створив теорію “соціального ринкового господарства”. На думку авторів цієї теорії, держава повинна підтримувати нормальне функціонування системи цін і захистити ринкову економіку від монополізму товаровиробників. Теорія соціального ринкового господарства стала основою економічної політики західнонімецького уряду на довгі роки.