Із власного досвіду Г.Песталоцці у творі відобразив сільські умови, звичаї та традиції, їхнє щоденне життя. Так “Лінград і Гертруда” став першим німецьким сільським романом.

Перша частина “Лінград і Гертруда” показує злидні, які призводять у селі до руйнуючих станів та безвідповідальності чиновників; друга частина про покарання злодіїв і пояснення причин їхнього морального занепаду. Власні реформи викладені у ІІІ та ІV частинах: нове виховання дітей, нові погляди у общині є передумовами для діяльності кращого управління села, а звідси і країни. Ідеальну державу показано на окремому прикладі, який міг би здійснитись усюди, якщо б були добрі наміри. Як основами усього державного порядку показано добрих людей та тісні стосунки.

Носіями дії є представники села у їхньому типовому образі. Для розуміння простого читача вибрані екстремальні випадки, і гра відбувається між двома протилежними сторонами: добрими, які переважно є бідні та злими, більшість яких – заможні. У героїв втілена тенденція книжки: боротьба світла проти темряви. Ідеальним образом є Гертруда, протилежність усьому злому та фальшивому, “велика мама”.

Особливим у ідеальному образі є те, що вона не йде до князівських дворів та дворянських будинків, а живе і творить у селі. В перш чергу вона зображена не як жінка чоловіка, а як мати дітей. З самого початку твору і до кінця Песталоцці виділяє важливе місце матері та її глибокий вплив на виховання.

Майже одночасно із творами “Вечірня година”, “Лінград і Гертруда” з’явився - “Законодавство і вбивство дітей”, написаний у 1780 році, а виданий у 1783 році. Цей соціально-політичний твір створений на основі детального навчання фактичних кримінальних справ. Його роботи охопила усю галузь кримінального законодавства, він розслідував зв’язок обставин та злочину, злочину і покарань, покарання та виховання, виховання і звичаї, звичаї і мораль.

Песталоцці писав про снувальну політику не “як професор”; він шукав короля, який був би батьком, і хотів бути слугою, братом свого народу для того, щоб отримати вплив на законодавство.

У 80-ті рр., коли Песталоцці займався питаннями практичного законодавства, спробував він також існуючі проблеми дослідити теоретично, а нариси і мемуари вказують на те, що він мав намір написати книжку про усю місцевість. Ця книжка повинна мати “середній тон між вимальованими картинами і сухою філософією”.

Ще один твір Г.Песталоцці “Розслідування” виходить із протиріччь, які лежать у людській природі і охоплюють питання: “Хто я є і хто є людський рід?” твір поділений а три частини: І. Основа моїх розслідувань, ІІ. Суть моєї книжки, ІІІ. Узгодження нової точки зору із тими, що є у першій частині.

“Розслідування” без сумніву є відомим твором Песталоцці; вони є філософськими основами усіх його зусиль. Він вирішив шукати філософію державного мистецтва, але вважав, що правильні суспільні відносини повинні бути засновані на моралі окремої людини. Так, з політики він прийшов до етики, і, так як не міг залишатись при теорії, прийшов з етики до педагогіки. Його нова педагогіка відрізняється від попередньої тим, що на місце покращень умов навколишнього середовища вступає розвиток самодіяльності; що створює не законодавство держав людини, а розвиток її сили, і що культура спрямована не на досягнення маси людей, а на зусилля окремої особистості. “Розслідування” – містять “ключ до його методу”.

Отже, в той час, коли Песталоцці почав викладати у Бургдорфі, все-таки надіявся знову створити промислову школу. Однак це йому не вдається. І наступні роки він присвячує спробам, розробити метод навчання, який