В цьому плані слід відзначити й те, що Жданов протягом 1944- 1945 рр. утримував фінсьих комуністів від революційних методів боротьби також затягав (не понял?) термін президентства Маннергейма, хоча комуністи скаржились, що той перешкоджав заняттю комуністами ключових постів, наприклад, у поліцейському та оборонному відомствах.

Поки не завершився судовий процес над призвідцями (Нюрнберг?) війни, Маннергейму не дали піти у відставку, хоча в уряді вже давно цього домагалися. Особливо завзято діяли Паасіківі і Кекконен, у яких були свої плани на майбутнє. 4 березня 1946 року було направлено листа (ким?) уряду з рішенням піти з посту голови уряду (хто?) в зв’язку, з погіршенням стану здоров’я. До рішення були додані свідчення лікаря, пояснення про виконання поставлених задач і поради щодо проведення мироприємств, які допоможуть уряду у виконанні умов перемир’я.

Про те, що Маннергейм вирішив покинути посаду президента держави, фінському народу повідомив про це прем’єр-міністер Паасіківі, зачитавши листа по радіо, прибавивши від себе наступне: ”Ім’я президента Маннергейма глибоко врізано в історію нашої країни. Служачи країні, він завжди ніс на своїх плечах величезне ярмо, а в серпні 1944 року, слідуючи єдино душному бажанню народа Фінляндії, прийняв на себе відповідальну посаду президента республіки.1

_________________

1 Jutikkala, Eino and Kauko Pirinen. History of Finland. 5th edn. Helsinki 1996.-94-99p.

Під його керівництвом і дякуючи його авторитету країна вийшла із війни. Ніхто другий не зміг би тоді виповнити цю задачу, ніхто, кромі нього, не користувався таким величезним довір’ям більшості нашого народу. За це, як і за весь його стараний труд на благо країни, фінський народ глибоко вдячний президенту Маннергейму. Коли зараз, в зв’язку з погіршенням здоров’я, він змушений піти з посади президента республіки, вдячність народу слід висловити йому публічно. Президент Маннергейм може піти на заслужений відпочинок, знаючи про те, що народ Фінляндії ніколи не забуде тих величезних послуг які він зробив Вітчизні. Найліпші і самі тепліші побажання нашого народа завжди будуть з ними.”1

В результаті, як відомо, на виборах 9 березня 1946 р новим президентом було обрано Юго Кусті Паасіківі. Президент Паасіківі поставив з ніг на голову старий девіз фінляндських борців за законні права(“Наше право є наша краща зовнішня політика”)21 і почав говорити про легітимний, продиктований цілями, обгрунтований інтерес СРСР на фінляндському напрямі.

Отже, все це вплинуло на завершення політичної кар'єри Карла Густава Еміля фон Меннергейма.

Звичайній людині, кидаючи погляд назад, в минуле не важко побачити всі ті факти які сприяли формуванню його життєвої дороги. Тому неважко констатувати, де і коли Карл Густав Еміль фон Маннергейм поступав правильно, а коли помилявся і наскільки він був зодчим своєї долі.

(так конкретно – как же все таки Финляндия вышла из войны? Да и вообще, конкретно по теме – о Манергейме – лишь меньшая часть раздела – не знаю не знаю...)

ВИСНОВКИ

Мемуари Карла-Густава-Еміля фон Маннергейма завершуються такими словами:

„Я хочу, щоб у свідомості майбутніх генерацій закарбувався лише

один урок: незгода у власних лавах є смертельнішою за ворожі мечі, а внутрішні розбіжності відчиняють двері іноземним загарбникам.

народ Фінляндії показав у двох війнах, що єдина нація, навіть

мала настільки, наскільки це взагалі можливо, здатна витримати

небачений тиск і завдяки єдності пережити найстрашніші

випробування, які тільки може принести доля”1.

Величезні зусилля Маннергейма, були спрямовані на намагання сприяти розвиткові оборонної промисловості у Фінляндії і всіляко підвищувати боєздатність армії, покращувати її спорядження, „морально-політичну єдність армії та народу”. Улюбленим дітищем фельдмаршала стала система довго часових фортифікаційних споруд на Карельському перешийку, яка отримала назву „Лінія Маннергейма”.

Зимова війна 1939-1940 років у якій Маннергейма відстоював незалежність своєї країни від Сталіна, мала наслідки не лише для Фінляндії. Вона визначила політику фашистської Германії, щодо Радянського союзу який на думку керівництва не був супердержавою, а „Колосом на глиняних ногах”12.

Влітку 1944 року, на чергових президентських виборах, маршал отримав повноваження президента. Саме Маннергейма та його команді вдалося вивести країну з війни без окупації її радянськими військами. Хоча країна і втратила завойовані Радянським Союзом території, але вона не перетворилася на сателіта Радянського Союзу.

Отже, з усього вище викладеного ми можемо зробити такий висновок, що своєю незалежністю Фінляндія має завдячувати видатному політичному і талановитому військовому, тонкому дипломату і людині з аналітичним складом розуму – Карлу-Густаву Емілю фон Маннергейма.

(Высновки пререработать – они абстрактны, а должны отражать, как реализовалИ свои исследовательские задачи)

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖНРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Джерела

1.

2.

3.

4.

Література

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

Мир в первой половине ХХ века.-М., 1998.

18.Полвинен Т.Держава и окраина. Н. И. Бобриков - генерал-

губернатор Финляндии 1898-1904 гг.- СПб.,1997.

19.Прибалтийско-финские народи. История и судъбы родствен- них народов.- Ювяскюля, 1995.