Не дивлячись на недостатню чисельність, фінські війська часто завдавали успішних контрударів, в наслідок яких суперник був змушений просуватися більш повільними, ніж передбачалося, темпами. Тільки 2 грудня радянські війська вийшли до першої оборонної лінії Ваммелсу – Ківеннала – Рауту –Тайпале, яка була розташована на відстані 10-16 кілометрів від кордону1.

Пізно ввечері 2 грудня штаб армії дислокований в Іматра, отримав інформацію, що противник висадився за правим флангом військ прикриття і що центр прорваний аж до селища Формула, яке знаходилося перед головною лінією оборони. Після цієї інформації два фланги військ прикриття отримали наказ відійти, війська прибережної смуги – на позиції Ууденкиркко, а лівий фланг – частково через Суванто, а частково на захід вздовж позицій 2-го армійського корпусу. Але небезпека виявилася фальшивою.

В зв’язку з цими подіями Маннергейм був обурений такою ситуацією і по дорозі із Хельсінкі в Ставку особисто побував в штабі армійського корпусу Іматра і знову вказав на важливість посилення активності перед головною лінією оборони. В розмові про те, як покращити ситуацію, з’явилася ідея сформувати спеціальні протитанкові підрозділи, озброєні мінами. Маннергейма дав наказ про створення таких підрозділів. Незадовго вони отримали ще один простий засіб зброї – пляшки із запалюючою сумішшю. Ближні бої проти танків в зимовій війні показали досить яскравий героїзм фінської армії. Лише 5 грудня перш за все вогнем протитанкових артилерій і польових снарядів, фіни знищили і вивели із ладу 80 радянських танків і, крім цього, багато танків підірвалися на мінах2.

Завершуюча фаза стримуючих боїв була відмічена зростанням активності фінів. 5 і 6 грудня в центрі Карельського перешийку проходили запеклі бої. Всі фінські підрозділи показали високу якість своїх дій. Наказ радянських військ, який потрапив в фінські руки в перші дні, показав що нападаюча сторона розраховувала за декілька тижнів захопити всю територію Фінляндії. Але надія на швидку перемогу в розрахунку на суперечки серед фінського народу, на свою перевагу в живій силі і техніці провалилась. Радянські війська зрозуміли, що попереду їх чекає важка боротьба.

Але протягом осені 1939 р. радянські війська все ж таки значно збільшили сітку доріг і продовжували будувати залізничні шляхи від Петрозаводська на Соуярви. Саме тут було зосереджено на початку війни лише сім дивізій а в ході війни кількість зросла до 10-ти.На протязі наступних днів в штаб головнокомандування з фронтів поступили погані новини. На Карельському перешийку противник 6 грудня розпочав очікуваний наступ на відрізку Тайпам, на якому, практично, не було резервів. Також велику тривогу викликала ситуація на напрямку Суоярви – Лаймола, де позиції в Піітсоноя були фінам залишені, а нова лінія оборони з величезними зусиллями була організована а Коллая. Потрібно було негайно зупинити наступ противника на цей район, бо з падінням Коллая запланований наступ стане неможливим. Хвилюючі чутки доносились також і з Толвоярви. Тоді ж 9 грудня підполковник Паярі вивів партизанські підрозділи і наніс удари в тил противнику. Ближній бій, проведений в темряві ночі, закінчився поразкою радянських військ. 10 грудня було отримано, переможне послання де боєм завідував командир групи А полковник Екхольм. У полковника Тамвели, в цей момент в розпорядженні було сім батальйонів і 4-ри батареї. Війська були повністю зосереджені, і він вирішив перейти в наступ. Наступ розпочався 12 грудня і виявився для радянських військ повною несподіванкою. В наслідок цього противники зв’язали один одного в лісній місцевості північніше озера Толвоятві. (єто относится к Манергейму?)

Наскільки гарячими були ці бої показують їх результати. Радянські війська втратили на цій ділянці близько 1000 солдат, кілька сот потрапило в полон. Знищено десятки танків, дві артбатереї та багато іншої техніки.14 грудня вся територія Толваярві була звільнена, і почалася нова фаза боїв, яка проходила вже в 10-ти км. від вихідних позицій і завершилася повним знищенням залишків 139-ї дивізії. Після жорстоких боїв, результат виявився блискучим. 139-ти дивізія противника була надовго вибита із боїв, а кинутій їй на допомогу 75-й дивізії було нанесено серйозних втрат. Майже 4000 убитих нарахували 600 чол. (что за ахинея? – ты хоть читала свою работу?) Із військових трофеїв слід назвати 59 танків, 31 гармат, 220 кулеметів і величезну кількість боєприпасів. В зв'язку з великими втратами фінських воєнних Маннергейм задумався над завершенням воєнних дій, і також погодився з проханням командира групи довести все до кінця. В наслідок боїв загинуло і було поранене 30% командного складу і 25% рядових солдат. Втрати в районі Толваярві виявилися, таким чином, найбільшими за час усією військової кампанії. 1

Сім стомлених батальйонів здійснили величезну справу – розбили дві ворожі дивізії і відкинули їх на 40 км. назад протягом 10-денних боїв. Сутички під Толваярві означало багато як в стратегічному, так і в психологічному відношенні. Також стабілізувалося положення на фронті в Іломантсі21.

В кінці 1939-го на початку 1940-го року, після повного перегрупування військ, фіни змогли