Таке садівництво сибірякам непотрібне було, якщо європейські породи плодових дерев прививати на сибірських дичках, таке садівництво було б неперспективне, ненадійне і дороге. Щоб домогтись результатів і закласти основи сибірського садівництва, потрібні такі плодові дерева, які б переносили сибірські морози. А для цього необхідно ростити дерева з насіння. Серед сіянців відбирати кращі сорти, потім сама природа зробить другий відбір. Виведенню нових виносливих порід можна шляхом гібридизації (утворення штучної помісі) стійкої породи до місцевого клімату і породою з кращими якостями (смак, величина, врожайність). Кащенко вважав, що для гібридизації з сибірськими деревами яблуні, груші, сливи підійдуть породи Європейської Росії, Амурської області, Туркестану і Сурійських країн.

Висівання потрібно проводити восени на грядку або в ящик, який повинен стояти на відкритому повітрі або зарити його під сніг. Велику помилку роблять ті, хто вирощують насіння в кімнаті. Дерево, яке буде рости в ґрунті повинно з самого початку знаходитись в природних умовах місцевості. В 1906 році в Томську були висаджені садівником Н.А. Іваницьким декілька порід Яблунь, які зимували без штучного захисту. Це сорти Сибірський омісік, Жовтий челдом. Виведені посівом і вже плодоносили зустрічались і в інших країнах Сибіру, переважно в Алтайському окрузі. Займався виведенням нових сортів яблунь з висівання насіння і подальшої гібридизації садівник міста Красноярська О.І. Олоніченко. Він вивів біля двох десятків нових порід яблунь, всі вони зимували без штучного прикриття. Цією справою займався М.Т Нікіфоров на своєму хуторі Благодатне біля міста Мінусінська Єнісейської губернії. В Томському садку Кащенко в 1907 році під відкритим небом без штучного утеплення взимку росли сіянці Курганської вишні, Володимирської вишні. Проводились досліди з різними деревами сливи і абрикосу. Результати дослідів Кащенка— абрикос зимує в садку під солом'яною стріхою добре. Таким чином, досліди Кащенка та інших садівників Сибіру були доказом того, що садівництво в Сибірі можливе, але для цього потрібен тривалий час. «Но ведь каждый человек не для себя одного трудится, а и для будущого поколения» (3;53).

Отже, ґрунт для сибірського садівництва підготовлений і перші кроки зроблені любителями- садівниками, вченими- біологами як І.В. Мічурін, М.Ф. Кащенко, шлях до виведення нових сортів плодових рослин тривалий. Необхідно об'єднати зусилля всіх любителів і діяти планомірною. Таке завдання поставив Кащенко перед садівниками Сибіру. Здійснювалось воно за допомогою товариства садівників Томського краю. Завдання товариства садівників були слідуючими: 1) Діяльність по створенню садівництва повинно базуватись на науковій основі. 2) Звернути увагу на головну галузь садівництва— плодоводство. Створити цю галузь в Сибірі можна шляхом наукових методів— досвід і спостереження.