Князь Володимир Великий — володар миру на Русі

25 липня 2ОО5 року до Києво-Печерської лаври привезли мощі святого князя Володимира. 1015 року він пішов із цього життя. Його тіло поклали у мармуровий саркофаг і поставили у Десятинній церкві, збудованій ним самим на знак утвердження християнської зірки держави у світі. 1240 року монголо-татари зруйнували храм, а 1635 року, під час розкопок церкви, ініційованих київським митрополитом Петром Могилою, було знайдено останки князя Володимира. На жаль, мощі великого князя у XVII столітті були подаровані Успенському собору Кремля у Москві. І лише нині останки Володимира повернулися до Києва.

Кожен правитель покликаний виконати своє призначення на певному етапі державного існування. Володимир Великий – правитель, котрий утвердив мир на Русі після тривалої боротьби за владу. Успадкована від Святослава держава за часів його правління була не лише об'єднана, остаточно централізована, а й розширена. За часів правління Володимира Київська держава сформувалася як імперія, до складу якої увійшли різні народи. Володимир — перший наш князь, якого можна назвати монархом Русі.

970 року князь Святослав посадив своїх синів на престоли – Ярополка у Києві, Олега – у Вручому (Древлянська земля), а Володимира – у Новгороді. Цим Святослав заклав основи ієрархії князівської влади, відтепер право на великий київський стіл мали лише представники династії Рюриковичів. Точний рік приходу Володимира на великий київський стіл невідомий. «Повість врем'яних літ» називає 980 рік як початок його княжіння. Достеменно відомо, що помер Володимир 15 липня 1015 року. А княжив він, за свідченнями літописця, 37 років. Отже, мав посісти стіл 978 року. Це підтверджує і Яків Мних у своєму творі «Пам'ять і похвала князю руському Володимиру».

Як же здобув владу у Києві позашлюбний син Святослава? Відомо, що Київ Святослав віддав своєму старшому синові Ярополку. В результаті конфлікту Ярополк пішов війною на Олега і захопив його землі. Олег загинув, а Ярополк захопив владу, що було переступом і порушенням законів. Володимир вирушає на пошуки союзників, аби встановити справедливість. Він прийшов на Русь з великим військом варягів, за допомогою яких повернув собі Новгород. Також він відразу послав гінця до Ярополка з повідомленням про початок війни. Він швидко завойовує Полоцьк, убиває князя Рогволда і його синів, а дочку Рогніду силою змушує стати його дружиною. Потім Володимир пішов на Ярополка. Оточення зрадило Ярополка, а Київ став столицею Володимира.

Збирання Руської держави

Так Володимир посів стіл діда і батька свого. Варяги, які допомогли Володимиру здобути владу на Русі, зажадали в нагороду по дві гривні від кожної душі в Києві. Володимир не захотів грабувати столицю й викликати невдоволення людей. Він пообіцяв варягам зібрати гроші за місяць. Але обіцянки не дотримався, а тим часом гуртував руські військові сили. В результаті варяги залишили Київ і пішли на службу до Візантії. З Володимиром залишилися тільки найбільш близькі до нього люди. Володимир розумів, що войовничий характер його тимчасових союзників може обернути той меч і проти його самого, і проти руського народу. Він першим серед руських князів зробив головну ставку на місцевих людей. Саме з них він почав формувати свою дружину і найближче оточення. З чого ж почав Володимир, посівши великий київський стіл? Зі збирання держави. Він зрозумів, що має згуртувати Русь, перетворити державне тіло в єдиний міцний організм. Тільки за такої умови можлива її подальша міць. Володимир здійснив ряд військових походів у ті землі, де бували Олег, Ігор і Святослав, підкреслюючи спадкоємність своєї влади в очах прилучених земель і утверджуючи їхню остаточну приналежність до складу єдиної держави. Володимир фактично був першим серед київських князів, хто зовнішню політику держави почав формувати із Заходу. Після низки походів приєднав до руського державного організму Перемишль, Червен та інші міста. Боротьба на сході так само була успішною. Передусім Володимир встановлював лад і стабільність у відносинах між Києвом та тими племенами, які складали єдине державне тіло. Так формувалися ті геополітичні виміри Русі, що надалі складатимуть державу Київська Русь. Князь Володимир не просто долучав ці землі до Києва, а ставив собі за мету ліквідувати тут будь-яку незалежну владу. Київський володар стояв на тому, що джерело влади має бути єдиним для всієї Русі.

Аби бути впевненим у тому, що якесь плем'я не забажає незалежності, протягом свого життя Володимир посадив своїх синів, як свідчить літопис, у таких містах Русі: Вишеслава, а потім Ярослава — у Новгороді, Судислава — у Пскові, Ізяслава — у Полоцьку, Станіслава — у Смоленську, Святополка – у Турові, Всеволода — у Володимирі (волинські землі, включаючи Карпатську Русь і польське пограниччя), Мстислава — у Тмутаракані (землі понад Доном, кримські та кавказькі волості), Ярослава, а потім Бориса у Ростові, Гліба — у Муромі. Безпосередньо під владою Володимира перебувало Середнє Подніпров'я, себто землі полян, сіверян, радимичів, а також в'ятичі. Отже, територіальні межі Русі часів Володимира були такими: Новгород, Псков, Смоленськ, Туров, Володимир, Тмутаракань, Ростов, Муром. Він розширив межі Русі, завоювавши землі новгородські над берегами річок Волхови, Неви, Мсти, Луги, а також землі білозерські, ростовські, смоленські у верхів'ях Дніпра і Волги, землі полоцькі на Двіні, землі сіверські над Десною і Сеймом, землі древлянські,