Реферат - Князь Володимир Великий — володар миру на Русі
8

а також не виключено, що й західну Волинь.

«Путь із варяг у греки»

Державні амбіції стимулювали прийняття нової релігії, яку сповідувала вся розвинена Європа. Це було питання міжнародного престижу. Безперечно, до 988 року на Русі були християни, зокрема княгиня Ольга та її найближче оточення. Але офіційно на державному рівні нову релігію запровадив Володимир. Рішення великого київського князя відповідало не тільки суспільно-політичним інтересам Русі, а й гармоніювало із загальним світоглядом самого князя як мислителя і державника. Іларіон у «Слові про Закон і Благодать» говорить, що Володимир дійшов до пізнання правди, себто до усвідомлення суті християнства та істинного Бога, через просвічення ума і серця. Загалом же Володимир прийняв християнство як із цілком раціональних спонук і державної потреби, так і керуючись власними духовними шуканнями.

Ідея незалежної руської церкви

Певно, що володар Русі прагнув до того, аби руська церква була так само незалежною від Візантії, як і болгарська. Остання підтримувала стосунки з Царгородом, користувалася його духовними і культурними традиціями, але залишала за собою право не відрікатися від добрих відносин із Римом. Так само мислив і Володимир. Він не був зацікавлений у тому, аби Русь визначила для себе тільки східний напрям політики, себто той, на якому домінувала Візантія. Йому потрібні були контакти і з Заходом, де провідне становище належало могутньому Риму. М. Грушевський писав, що Володимир, прийнявши християнство, доклав максимум зусиль до того, аби поширити його у своїй державі і таким чином зміцнити її становище. Тут «лежала глибока політична ідея» (Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. 1. — С. 513). А Володимир був справді великим політиком.

Великий будівничий

Християнська віра змінила Володимира. Повернувшись до Києва з Корсуня, він велів звергнути всіх язичницьких кумирів, їх нещадно рубали і палили. А Перуна звелів прив'язати до коня і волочити з гори Боричевим узвозом на Ручай. Пройшовши через пороги, Перун виплив на рінь. Тоді й назвали ту рінь Перуновою. На зміну Володимирові-завойовнику приходить Володимир-будівничий. Він подібний до візантійського імператора Костянтина (перший християнський володар) і царя Соломона як будівничих. Володимир почав будувати міста на берегах Десни, Остра, Трубежу, Сули, Стугни. Русь піднімалася. На місцях старих поганських кумирів і капищ за наказом великого князя Володимира зводилися християнські храми. Першими постали церква святого Василія, церква Господнього Преображення у Василеві біля Києва, Десятинна церква у Києві.

Водночас виростали і палаци великого князя, його резиденції. Величний ансамбль споруд князівського центру поставав на київському дитинці. Навпроти Десятинної церкви було збудовано головний палац, де жив Володимир зі своєю родиною. Вісь центрального приміщення у вигляді башти точно збігалася з віссю Десятинної церкви. То була гармонія влади і церкви, закладена в архітектурі.

Коронований володар Русі

Після запровадження нової релігії князь Володимир почав карбувати гроші. На золотих монетах — златниках — сам він зображений із короною на голові. Існує легенда, що Володимир внаслідок свого переможного походу на Корсунь змусив візантійських імператорів прислати йому разом із рукою княжни Анни і королівські відзнаки. На думку М. Грушевського, ця корона на грошах — звичайна імітація візантійських зразків. Німецький історик Дельгер пише, що Візантія посилала до Володимира три посольства, і третє 989 року привезло княжну Анну та корону. Історик Петро Ісаїв зробив висновок, що візантійське посольство руського князя не коронувало, а прислані йому інсигнації були тільки звичайним подарунком-прикрасою, а не правовим актом. Це підтверджує і те, що у візантійських джерелах немає жодної згадки про коронацію Володимира. Хоч би там було, але в очах Візантії Русь ще була «варварською» державою, а давання варварам корони було заборонено візантійським імператором Константаном Порфирородним.

Все ж навряд чи Володимир дозволив собі карбувати золоті гроші своєї держави із «несправжньою» короною на голові. Горда вдача руського князя та державний етикет суперечать цьому. Отже, корона на голові Володимира, зображена на златниках, цілком могла бути політико-правовою відзнакою, а не звичайною прикрасою. Історик церкви Атанасій Великий обґрунтовує думку про те, що Володимир був коронований римським патріархом. Коронацію Володимира могло здійснити посольство з Риму, що прибуло приблизно 1000 року. Важливо відзначити, що пізніше Римська курія вживатиме стосовно Володимира і його наступників титул «король» (гех). А польських і московських князів називає «князь» (сіих).

Перші руські закони

Християнство стимулювало розвиток законодавства на Русі. Часами Володимира датується «Церковний Устав князя Володимира» — збірник законів і церковно-правових норм. Цей устав має три редакції: коротку, середню і довшу. Кожна складається з трьох частин. У першій частині міститься вступ, де Володимир говорить про прийняття християнства від греків, про першого митрополита Леона, про спорудження Десятинної церкви. Автентичність цієї частини є найбільш сумнівною. Очевидно, що це пізніший твір. У другій частині описується, як Володимир віддає церковний суд митрополитові та єпископам над людьми світськими і церковними. У третій частині церковні люди підпорядковуються церкві. Устав Володимира народився під впливом юридичних пам'яток східних і західних, але в основі його – староруське звичаєве право. Загалом синтез східного і західного християнства на Русі сформував власну церковно-культурну індивідуальність, що заявила про себе у практичній діяльності князя Володимира.

Тризуб і державна спадщина Володимира Великого

На монетах князя Володимира вперше бачимо тризуб — це не особиста

---

Сторінки: 1 2 3