"Протестантською етикою я хотів показати нездатність марксистського принципу згідно якого, лише економічні стосунки в суспільстві визначають форми суспільної свідомості"[3]. Саме тому праці Вебера були такими табуїзованими в Радянському Союзі, де за основу всього нового брали лише матеріальний аспект людського життя. Геніальність мислителя і його "Протестантської етики" в тому, що досліджуючи причини виникнення капіталізму в Європі, ми можемо зробити власний ґрунтовний аналіз головних основотворчих факторів Європейського суспільства, прослідкувати характер їх розвитку і спробувати особисто зробити прогнози щодо впливу цих факторів на європейське суспільство. (6)
Власне, основне поняття, для пояснення якого була написана "Протестантська етика" можна виразити всього двома словами. Але на думку Вебера ці два слова дозволили людській цивілізації не загинути в собі, а зробити великий крок вперед у напрямку до вдосконалення. Саме Дух капіталізму "винен" у тому, що людство досягло сьогодні токого величезного розвитку. Автор, розкриваючи це поняття, також розкриває його суть, передумови його виникнення та розвитку. Щоб зробити своє дослідження повним Макс Вебер у першому розділі праці детально обстежує те, що він назвав Духом. В цьому він повністю покладається на Бенжаміна Франкліна - на його думку того, хто вперше поєднав доскональне розкриття цього поняття в своїх працях з ефективним практичним їх втіленням. Ця частина праці є настільки практичною, що на неї може покладатися пересічна людина в повсякденному житті, використовуючи її як посібник для життя і виживання в умовах капіталістичної конкуренції. Тут можна багато разів зустріти процитовані слова Франкліна, після яких йдуть невеликі але коректні висновки Вебера. Спираючись на слова американського президента автор розкриває риси ментальності, що є необхідною складовою поведінки його сучасників, які прагнуть бачити свій бізнес вдалим і прибутковим. Вебер оперує такими поняттями як час і гроші, кредит і гроші, чесність, пунктуальність, старанність, діловитість, ощадливість, наявність чеснот і видимість чеснот, прагнення до наживи та покликання, традиції. Він на практичних прикладах стикання проявів капіталізму та традиціоналізму показує переваги та недоліки кожного з них, при цьому майже завжди традиціоналізм програє.
Україна, здається, теж відкинула притаманний їй традиціоналізм і стала на курс капіталістичних реформ, але, фактично, всі обговорення проблеми ринкових відносин в нас носять лише поверховий характер. Більшість людей під "Ринком" розуміють лише його елементи -купівля, продаж, кредит і багато іншого. Але те, що ми зараз асоціюємо лише з капіталізмом, насправді було відоме зодовго до його виникнення. Ці елементи існували у Вавилоні, Римі, Древній Греції, Індії. Але ж в ті часи капіталізм не розвинувся!.. Чому? А все тому, що тоді не сформувався, так званий, Дух, про який веде мову Вебер, і який, в свою чергу є тим базисом, на якому грунтується сучасний капіталізм.
(в) Отже, якщо повернутись до оригіналу, то можна константувати, що струкрура цієї праці дозволяє одразу зрозуміти на що акцентує увагу автор. А послідовне і плавне розкриття головної думки твору, робить його зрозумілим невіть для не дуже обізнаної в науках людини. Потрібно також зауважити, що суть капіталістичного Духу Вебер пояснює лише в релігійному контексті. Він провів скурпульозне дослідженя намагаючись довести, що власне релігійні переконання, релігійна етика були основними стимулами розвитку капіталістичного суспільства. Автор зосередився на цій стороні міркувань про Дух капіталізму і деякою мірою абстрагувався від інших факторів, що сприяли його виникненню. З одного боку це погано, бо доведення можуть здатися дещо однобокими, а нерозкриття загальної картини може створити враження деякої упередженості автора. Але з іншого боку, ми знаємо, що будь-яка справа робиться найкраще, якщо нею займається справжній спеціаліст в цій галузі і, якщо цей спеціаліст заторкає лише свою сферу і не "лізе" в інші, маловідомі йому, то цим він уникає