все ідейно незріле, а то й просто хибне. Усе життя І. Нечуя-Левицького було сповнене напруженої творчої праці. З 1885 року після виходу у відставку письменник оселяється в Києві і займається виключно літературою. Тісні зв'язки єднали його з видатними діячами української культури - М. Старицьким, М. Лисенком, М. Кропивницьким. У 80-х рр. він зближається з І. Франком, І. Беляєвим. Останніми літературними працями І. Нечуя-Левицького були нариси "Призва запасних москалів", "Мар'яна Погребнячка й Бейліс", "Апокаліпсична картина в Києві".
Важко склалось життя письменника в роки імперіалістичної війни: старий, самотній, він хворіє, часто голодує, твори його зовсім не друкуються. Під час кайзерівсько-німецької окупації Києва він потрапив до жахливої київської Дігтярівської богадільні на Лук'янівці, де й помер 15 квітня 1918 р., не доживши кількох місяців до останньої перемоги Радянської влади на Україні.
Реалістична творчість І.Нечуя-Левицького мала велику вагу в історії розвитку української літератури.
Ліризм, соковитий гумор, поєднання серйозного й навіть трагічного з комічним складають одну з історичних сторін творчості письменника.
РЕФЕРАТ
На тему:
“Життя і творчість
Івана Семеновича
Нечуя-Левицького”
Бібліографія
І. Нечуй-Левицький, повісті, 1979 р., 271 с.
І.С. Нечуй-Левицький, вибрані твори, 1960 р., 556 с.
Хрестоматія критичних матеріалів, т ІІ , “Радянська школа”, К., 1948 р.