Праця – як основа суспільного життя, відіграє важливу роль у розвитку і вихованні людини, формуванні її світогляду і характеру. Нагальну необхідність реформування моральних ідеалів І.Франко пов’язував також зі зростанням моральної відповідальності особистості за стан суспільного життя та світу в цілому, а шлях до виходу з моральної кризи, що охопила суспільство, він сподівався відшукати в примиренні морального і духовного начал в людині. Він намагався «пробудити» людину – громадянина, сповненого почуття громадського обов’язку та потреби працювати для „суспільного блага” власного народу. У його творах робиться проекція проблем людини на соціум, інтереси громади. Основний зміст життя людини І. Франко вбачає у повсякденній праці задля людського блага. Щоденна невсипуща суспільна праця, осяяна національними та вселюдськими ідеалами – це і є моральний імператив Франка, сенс його життя, а кредом – людинолюбство:

„Жити, жити по-людськи!

Мислі, праці! Се була та ціль,

Що д собі вічно мя манила

Манить і досі” [11, 280].

Отже, ставлення І.Я.Франка до праці, його творчі пошуки та здобудки є особливо актуальними для сьогодення. Основними мотивами трудової діяльності, які необхідно розвивати: самоствердження і досягнення успіху, самореалізації і творчості, альтруїзм. Сучасним виховникам теж треба докласти чимало зусиль, щоб для молоді основним життєвим принципом став поклик І. Франка; „праця, щастя і свобода”.