Цинобер (так тепер називають крихітку Цахеса), але якщо Цинобер мерзенно нявчить, що він полюбляє робити, обвинувачують не його, а когось іншого. Всі захоплюються витонченістю й спритністю Цинобера, він зачарував навіть Кандіду. Чари Цинобера діють на всіх людей, стан яких схожий на масовий психоз. Тільки два студенти — Балтазар (за задумом автора, він ревно охороняє казковий світ природи й поезії від вторгнення вульгарності й повсякденності) і Фабіан — помічають, що карлик насправді потворний і лихий. Щодалі, то більше благ досягає карлик брехнею. Він стає експедитором у міністерстві іноземних справ. Глибокий задум втілений у незвичайній долі потвори Цахеса, долі, що обумовлена тим загадковим для романтика законом, за яким матеріальні й духовні блага в буржуазному суспільстві розподіляються нерівномірно: той, хто має владу, присвоює собі плоди розуму й рук тих, хто нічого не має.
Одного разу до князівства прибуває доктор Проспер Альпанус, який насправді є магом. За допомогою магічного дзеркала він показує Балтазару та Фабіану, яким є в дійсності карлик, потім викликає фею Розабельверду і повідомляє її, що в майбутньому карлик наробить багато біди. Фея погоджується більше не опікувати Цинобера і ламає гребінець, що ним вона колись розчісувала його кучері. Чарівна сила гребінця була у трьох волосинках, які вона наділила чаклунською силою: всі чужі приписувалися йому, а всі його вади — іншим, і тільки він міг бачити правду. Тепер ці волосинки слід було вирвати, це зробили Балтазарі Фабіан. Це відбувається саме в той момент-коли мали відбутися заручини Цинобера з Кандідою. Всі і побачили карлика таким, яким він був насправді. Його виганяють геть, він біжить до свого палацу і тоне в срібному горщику, застрягає й помирає. Однак фея після смерті робить останнє благодіяння — перетворює його на красеня. Не забуває фея і матері карлика, селянки Лізи: на її ділянці виросла чудова солодка цибуля, і жінка стає постачальницею князівського двору цибулею. А Балтазар оженився на красуні Канаді на радість її батькам.
Автор доходить висновку, що багатство й людська глухота, те, що люди забувають закони природи й краси, призводить до панування безглуздості й вульгарності. Але Гофман вірить у велику силу мистецтва — перемога його на сторінках казки можлива, але у світі людей все набагато складніше: цим і пояснюється іронічний фінал твору.
ОСНОВНІ ТВОРИ:
«Золотий горщик», «Чортовий еліксир»; «Нічні оповідання»; «Дивні страждання одного директора театру»; «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер»; «Серапіонові брати»; «Життєві погляди кота Мурра»; «Принцеса Брамбілла»; «Мейстер Фло, казка в сімох пригодах двох друзів», «Лускунчик», «Чуже дитя», «Королівська наречена», «Еліксир диявола», «Піщана людина», «Майорат».
ЛІТЕРАТУРА:
Е. Т. А. Гофман. Жизнь й творчество.— М., 1987;
Карельский А. В. От героя к человеку: Два века западноевропейской литературы.— М., 1990.