ПЛАН

Події церковного й культурного життя.(Вступ)

Життя і діяльність Петра Могили

3.Культурно-освітня робота.

4.ВИСНОВОК.

1.Події церковного й культурного життя.(Вступ)

Як і в політичному та соціально-економічному відношенні, центр церковної та культурної діяльності на Україні на початку XVII ст. також переміщується на схід. Безпосереднє сусідство Волині та Галичини з Польщею, де свого апогею сягнула католицька Контрреформація, зумовлювало те, що осередки українського православ"я на цих землях зазнавали її безперервного і згубного впливу. Так, коли в 1608 р. помер князь Костянтин Острозький, цей «стовп православ'я», його онука, новонавернена й фанатична католичка Анна Ходакевич, передала Острозьку академію єзуїтам. Львівське братство також почало занепадати, оскільки українські міщани більше не в змозі були підтримати його, терплячн все більші утиски з боку католицької церквн та польського уряду. В той же час східні воеводства, що швидко розвивалися, перебували далеко від тиску польського католнцизму.

I знову Київ, що все густіше заселявся й багатшав, підносився як центр українського православ'я. Рушійною силою православного відродження на новоосвоюваних землях України була стародавня Киево-Печерська лавра. У 1610-х роках її архімандрит Єлисей Плетенецькнй, виходець із галицької знаті,

згрупував навколо себе освічених священнослужнтелів, переважно галичан, зокрема Іова Борецького, Тарасія Земку Захарію Копнстенського, Памву Беринду та Лаврентія Зизанія.

Придбавши друкарський верстат. Плетенецькнй узявся здійснювати грандіозний видавничий проект, за яким протягом 15 років було опубліковано близько 30 книг головним чином релігійного змісту. Це перевищувало загальну кількість усіх книжок, надрукованих на Украіні до того часу. В 1615 р., отримавшй гроші, заповідані багатою православною шляхтичкою Слизаветою Гулевич, знать, міщанй та духовенство Києва, натхнені цим прикладом, заснувалй прй Богоявленській церкві братство.

Боротьба між православними та греко-католикамй спричинялася до такого хаосу, що врешті-решт у 1632 р. в неї втрутився польський уряд, нав'язавши компроміс. Православна ієрархія отримувала офіційне внзнання, а власність, що викликала суперечки, ділилася між двома церквами. Одним із головннх «архтекторів» цього компромісу став мнтрополит Петро Могила — провідний український релігійнйй діяч XVII ст.

2.Життя і діяльність.

Петро Могила (25 грудня 1596 – 1 січня 1647), визначний церковний і культурний діяч 17ст. митрополит київський (1633-47), походить з молдавської княжої династії, син Симеона МОГИЛА, господаря Валахії (1601- 07) і Молдавії. Споріднений з українськими й польськими магнатськими родами, Могила виховувався на Україні під керівництвом вчителів Львівської братської школим, а вищу освіту дісіав у Зах. Европі, де студіював теологію; замолоду служив у поль. війську і брав участь у битвах під Цецорою (1620) і Хотином (1621). Як архимандрит Києво-Печерської Лаври (з 1627) обстоював права Православної Церкви (київ. собори 1628 і 1629 рр.) і добився її легалізації польським урядом («Пункти заспокоєння», 1632). Як київ. митрополит Могила розгорнув величезну діяльність, яка створила світлу епоху не лише в історїї Укр. Церкви, але й в історії культури всьго європейського Сходу.

Могила зумів поєднатн щиру відданість ідеалам і традиціям Православного Сходу з глибоким розумінням історичних і культурних заслуг Католицького Заходу Разом із своїми співробітниками МОГИЛА створив гурток визначних учених і культ. діячів, т. зв. Могилянський Атеней (Сильвестр Косів, Ісая Трофпмо-внч-Козловський, Афанасій Кальнофойський та ін.), який розробив важливу богословсько-наук. працю. Цей гурток опрацював проект «Православне ісповідання віри», прийнятий соборами Православної Церкви у Києві (1640) і (з незначнммм змінами) в Ясах (1641) та остаточно затверджений усіма східними патріярхами (1643). 3 ін. більших праць Могили та його гуртка — «Літургіаріон альбо Служебник» (1629, 1639) і «Евхологіон альбо Молитвослов или Требник» (1646) були найбільш повною літургічною збіркою. Великий поле-мічний твір «Літос, або камінь ...» (1644) був важливим вкладом у науку православної догматнки Була розпочата також праця над новим виданням біблії й збірника «Житія Святих». Сам МОГИЛА написав низку творів («євангеліє Учительне», «Анфологіон» та ін.), а також проповідей тощо; його записки опуб-ліковані в «Архиве Юго-Западной Рос-сии» (ч. I, т. 7, 1887).

3.Культурно-освітня робота.

Важливе значення мала культурно-освітницька діяльність Могили - 1631 р. він заснував у Печерській Лаврі школу, яку 1632 р. Об’єднав з братською школою на Подолі й цим поклав початок Могилянській Колегії, що згодом стала найбільшим освітньо-науковим осередком усієї сх. Європи. Розцвіту в часи Могили досягло українське друкарство (зокрема Лаврська друкарня) та видавннча справа. МОГИЛА провадив (здебільшого власним коштом) велику роботу над виявленням і реставрацією церковних пам'яток великокняжого Києва (св. Софія, Десятинна церква, Печерська Лавра, Спас на Берестові та ін.), при чому Проведені були перші на Україні археологічні розкопки. Культ.-освітня діяльність Могили поширювалася також на Молдавію (перша вища школа — в Ясах 1640 р., друкарні тощо).

Петро Могила працював (разом з митрополитом Йосифом Велямином Рутським) у 1628-29 рр. над проектом утворення українсько-білоруського патріархату, поєднаного з Римом, але натрапив на опір з боку Польщі, козаччини й Риму. Пізніше, у другій пол. 1630-их і в 40-их рр., МОГИЛА спільно з іншими укр. церковними (єпископ луцькийй Атанасій Пузина) й світськими (Адам Кисіль, князь Сангушко) діячами, маючи підтримку короля Володислава IV, провадив переговори про це безпосередньо з Римом. Але на перешкоді стали братства, а уніатська сторона на цей раз належно не підтримала заходів Могили. Переговори (1645—47) по цій справі були припинені смертю П.Могили.

ВИСНОВОК.

Як політичний діяч Могила завжди стояв на засадах польської державності, але в атмосфері українського церковно-культурного відродження, яке він спричинив, визріла ідея української національно-визвольно революції й відродження української державності. У своєму заповіті Могила записав більшу