Кордуба Мирон Михайлович (псевд. й крипт.: Буковинець, Омікрон, Но-рим К., Михайлович М., Фуфі, К., М. К., Кор. М., (00), К., X., Ху.); народився 2 березня 1876 р. у с. Острів Тернопільського повіту; помер 2 травня 1947 р. у Львові; довідкові джерела до біографії див.: Погребенник Ф. П. Кордуба Мирон Михайлович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т.— К.: Українська енциклопедія ім М. Бажана, 1990.— Т. 2.— С. 564; Пріцак О. Мирон Кордуба і його життя // Дзвін.— 1990.- № 7- С. 144-146; Погребенник Ф. Кордуба Мирон // Тернопіль - 1993.- № 3.- С. 36; Нарис історії «Просвіти».— Львів; Краків; Париж, 1993.— С. 142; Енциклопедія україно-знавства: Словникова частина /За ред. проф. B. Кубійовича. Перевидання в Україні,— Львів, 1994- Т. З- С. 1131-1132; Серкіз Я. Плугатар національної історії // За вільну Україну.— 1994.— 10 лют.; Українські періодичні видання для жінок в Галичині (1853—1939 pp.): Анотований каталог / Укладач В. А. Передирій. — Львів: Мета, 1996.— С. 151—152 (тут авторка-укладачка помилково називає дату смерті: 02.01.1947 p.); Канчалаба О. Кордуба Мирон Михайлович // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника /За ред. М. М. Романюка.— Львів, 1996.— Вип. III.— С 181—182; М. Л. Мирон Кордуба (1876—1947) // Український календар, 1996.— Варшава, 1996.— C. 155, 156. Гаврилів Б. Галицьке краєзнавство: Історичні дослідження на Прикарпатті в XIX—поч. XX ст. / За ред. В. В. Грабовецького.— Івано-Франківськ, 1997- Ч. 1- С. 74, 82, 87, 104, 106, 120; архівні джерела; ЛНБ.- Відд. рук.-Ф. 29- Од. зб. 331; Ф. 11- Од. зб. 107, 351, 352, 1455; ЦДІАЛ- Ф. ЗО.- Од 1.-Спр. 371, 2274; Ф. 309 (НТШ).- Оп, 1- Спр. 371,1227; Ф. 362,- Оп. 1- Спр. 329; Ф. 368.— Оп. 1.— Спр. 170) — визначний український історик, бібліограф, публіцист, редактор, суспільно-громадський діяч. Ази доброї науки спізнав ма-лий Мирон у високоосвіченій свяіценичій родині (батько мав парафію у с Сушне Радехівського повіту на Львівщині, мати Емілія Любович також була донькою священика), відтак навчався в академічних гімназіях Тернополя і Львова (1893). Протягом 1893—1895 pp. навчався у Львівському університеті, студіюючи філософію, історію, слухав лекції видатних українських та польських вчених, як М. Грушевського, І. Шараневича, О. Огоновського, О. Вальдера, Л. Фінкеля, Т. Войцеховського, Б. Делябінського та ін. З 1895 по 1898 рікМ. Кордуба навчається у Віденському університеті, поглиблено вивчає політичну історію, світову історію, маючи добрі контакти з вченими М. Бідінгером, В. Томашеком, Е. Мільбахером, О. Редліхом, А. Францісом, А. Пенком. Так, під опікою знаного фахівця із середньовічної австрійської історії М. Бідінгера успішно захистив дисертацію на тему: «Історія і відносини в Галицькому кня-зівстві до половини XIII ст.», і 18 квітня 1898 р. здобув титул доктора філо-софії. У Відні Мирон Кордуба очолював студентське товариство «Січ», працював в університетській бібліотеці, водночас нагромаджував у тамтешніх архівах матеріали для власних студій та історико-етнологічних розвідок. З кінця 1900 й аж до 1913 p., коли Буковину окупувала Румунія, М. Кордуба проживав у Чернівцях. Тут він викладав у гімназії географію і світову історію. 1901 р. одружився із Євгенією ~ сестрою відомого в ті часи політика Лонґина Цегельського. Мав троє дітей.
1903 р. М. Кордубу обирають дійсним членом НТШ (з книги обліку членів НТШ довідуємося, що М. Кордуба вступив до цього найавторитетнішого академічного товариства ще 1895 p.— див.: ЦДІАЛ.— Ф. 309 (НТШ).— Оп. 1.— Спр. 371.— Арк. 70), за дорученням М. Грушевського він чи не найбільше часу віддав вивченню архівних сховищ, нагромадженню матеріалів у Львові, Кракові, Варшаві, а впродовж 1907—1909 pp. — у Москві, Відні, Бухаресті.
Четвертого серпня 1914 р. у Львові було створено «Союз Визволення України» (СВУ), за визначенням Д. Дорошенка, «безпартійної політичної організації російських українців... для пропаганди ідеї самостійности України».
Для проведення видавничої та культурно-просвітньої діяльності було залучено значні професійні сили, як от: Степана та Романа Смаль-Стоцьких, В. Сімовича, Б. Лепкого, М. Кордубу, І. Крип'якевича, С. Томашівського, О. Назарука (ЦДАВОВУУ. Ф. 4405.- Оп. 1.- Од. зб. 13; про діяльність СВУ ширше див.: Вісник СВУ (Відень).— 1916.— Ч. 98—129; Лисецький П. Як виглядає просвітньо-організаційне життє в українськім таборі у Вецлярі // Вісник політики, літератури й життя.— 1918,— Ч. 186—192; Терлецький О. Українці в Німеччині (1915—1918) // Історія української громади в Роштаті.— Київ; Ляйпціг, 1919.— Т. 1; Животко А. Історія української преси.— Мюнхен, 1989—1990; Сидоренко О. Українська таборова преса часів першої світової війни: Анотований бібліографічний покажчик.— К, 1995; Срібняк І. Матеріали «Вісника Союзу Визволення України (1914—1918)» як джерело з історії таборів полонених українців у Німеччині та Австро-Угорщині // Українська преса за межами України: Матеріали науково-теоретичної конференції 25— 26 квітня 1996 р. /Упоряд. Сидоренко Н. М.- К., 1996.- С. 26-29).
Перша світова війна внесла значні корективи у життєтворчість вченого: він поглиблено займався політичними та соціальними проблемами, активно співпрацював у «Віснику Союзу Визволення України», вів педагогічно-про-світницьку роботу серед українських вояків якої полонених російської армії, що були інтерновані в Зайцведелі (Німеччина). З 1918 р. Кордуба — член Крайового комітету Західноукраїнських Національних зборів, а з 1919 р. — консул ЗУНР у Відні, один з провідних редакторів газети «Република», що виходила у Станіславові як офіційно-урядовий орган ЗУНР. 1920 p. M. Кор-дуба удостоївся звання